ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31.01.2001 р.

Справа N 6-263п00


У червні 1999 р. Г. пред'явив позов до КолП "Редакція газети "П." (далі - Редакція) про поновлення на роботі. Позивач зазначив, що працював головним редактором газети "П.". Наказом від 14 грудня 1998 р. його звільнено з роботи за ст. 38 КЗпП - за власним бажанням. Г. вважав, що його звільнено незаконно, оскільки заяви про звільнення з цих підстав він не подавав. Перебуваючи під вартою та не маючи ніякої інформації про дійсний стан справ у редакції, він під тиском посадових осіб останньої вимушено написав заяву, тому просив суд поновити його на посаді головного редактора газети "П." та сплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням районного суду від 24 травня 2000 р., залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах міського суду від 2 серпня 2000 р., позов Г. задоволено і поновлено його на роботі на посаді головного редактора з 11 грудня 1998 р. та стягнуто з останньої 15180 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Президією міського суду від 30 жовтня 2000 р. протест заступника прокурора міста залишено без задоволення.

У протесті заступника Генерального прокурора України було порушено питання про скасування постановлених у справі рішень, оскільки суд, усупереч вимогам статей 15, 30 ЦПК, не з'ясував усі обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що протест задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить заявник.

У судовому засіданні встановлено, що позивач Г. з вересня 1991 р. працював на посаді головного редактора газети "П.", на яку був обраний відповідно до рішення зборів журналістського колективу. Наказом від 14 грудня 1998 р. його звільнено з посади головного редактора газети з підстав, передбачених ст. 38 КЗпП.

Перебуваючи під вартою за підозрою в скоєнні злочину, позивач отримав записку заступника головного редактора газети С., в якій остання надала інформацію про складну ситуацію, що склалася під час перереєстрації газети, наголосивши на тому, що документи на перереєстрацію має підписати редактор газети, а не виконуючий обов'язки, та запропонувала два вирішення питання: або складання ним самим повноважень редактора, або переобрання без його згоди. 11 грудня 1998 р. Г. написав заяву про звільнення із займаної посади у зв'язку з незаконним арештом та фізичною неможливістю виконувати покладені на нього обов'язки.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що у позивача не було власного бажання залишати займану посаду і що написання заяви було зумовлено обставинами, які склалися під час перереєстрації газети.

Відповідно до Статуту Редакції призначення і звільнення головного редактора відбувається шляхом виборів на загальних зборах колективу первинної організації спілки журналістів при редакції газети. Рішення такої організації при редакції газети "П." вважається прийнятим, якщо за нього голосувала більшість членів цієї організації за наявності на зборах не менше двох третин її членів.

Судом установлено, що збори членів первинної організації спілки журналістів при редакції газети "П.", які відбулися 14 грудня 1998 р., були нелегітимними. Ці обставини підтверджені в судовому засіданні показаннями свідка та довідками міської організації спілки журналістів, яким суд дав правову оцінку.

За таких обставин доводи протесту про те, що суд не з'ясував дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, не заслуговують на увагу.

Судова колегія дійшла висновку, що постановлені у справі судові рішення відповідають матеріалам справи і вимогам закону, атому підстав для їх скасування немає.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест заступника Генерального прокурора України залишила без задоволення, а рішення районного суду від 24 травня 2000 р., ухвалу судової колегії в цивільних справах міського суду від 2 серпня 2000 р. та постанову президії цього ж суду від 30 жовтня 2000 р. - без змін.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали