ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.08.2009 р.

Справа N 6-3941св09


У травні 2008 р. О. звернувся до суду з позовом до ЗАТ про поновлення на роботі, визнання запису в трудовій книжці недійсним і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з 9 січня 2002 р. він працював у відповідача на посаді агента з організації вантажних перевезень; 9 квітня 2008 р. був відсутній на роботі з поважних причин - у зв'язку з хворобою, що підтверджується відповідною довідкою, і повідомив про це свого напарника. Однак наказом від 6 травня 2008 р. він був звільнений з роботи за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Посилаючись на те, що його звільнено незаконно, О. просив задовольнити позовні вимоги, поновити його на роботі, визнати недійсним запис у трудовій книжці про звільнення, стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням районного суду від 29 липня 2008 р. позов задоволено. Поновлено позивача на посаді агента з організації вантажних перевезень ЗАТ; стягнуто з відповідача на користь О. заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4779 грн. 24 коп.; визнано недійсним запис у трудовій книжці позивача від 6 травня 2008 р.

Апеляційний суд 5 грудня 2008 р. зазначене рішення суду скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі Д. в інтересах О. просив рішення апеляційного суду скасувати з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом установлено, що 9 квітня 2008 р. позивач не вийшов на робочу зміну - з 21 години 9 квітня 2008 р. до 9 години 10 квітня 2008 р., оскільки у нього сталося загострення хронічного періодонтита зуба і він з 20 години перебував на лікуванні у стоматологічній клініці. Про те, що у нього сильно розболівся зуб і він від'їжджає на лікування до м. Києва, тому що всі державні заклади вже закриті, О. попередив свого напарника по зміні П. з проханням повідомити про його відсутність безпосереднього керівника - начальника відділу організації вантажних перевезень М.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутність О. на робочому місці була викликана поважними причинами, зокрема загостренням хвороби зуба та необхідністю медичного втручання, що підтверджується відповідними доказами.

Такий висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, при встановленні зазначених фактів суд не порушив норми цивільного процесуального права і правильно застосував норми матеріального права.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм процесуального та матеріального права.

Ураховуючи викладене і керуючись статтями 336, 339 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Д. в інтересах О. задовольнила, рішення апеляційного суду від 5 грудня 2008 р. скасувала, рішення районного суду від 29 липня 2008 р. залишила в силі.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали