ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31.10.2002 р.

Справа N 6-5797кс02


У липні 2001 р. Б. звернувся до суду з позовом до банку про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги Б. мотивував тим, що з квітня 1997 р. він виконував обов'язки директора бази відпочинку, однак наказом відповідача від 23 травня 2001 р. був звільнений із займаної посади згідно з п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку із вчиненням прогулу без поважних причин. Посилаючись на те, що вказаний наказ не відповідає вимогам закону, а звільнення зумовлене упередженим ставленням до нього адміністрації банку, позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням районного суду від 3 серпня 2001 р. в задоволенні позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду від 10 жовтня 2001 р. рішення районного суду скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

У касаційній скарзі банк просив скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 202 ЦПК судове рішення має бути законним та обґрунтованим і за змістом відповідати вимогам ст. 203 ЦПК.

Проте рішення суду першої інстанції, яким Б. відмовлено у задоволенні позову з підстав законності наказу про його звільнення, не містить посилання на установлені судом обставини, які мають значення для вирішення справи, а саме на: факт учинення позивачем прогулів; коло його обов'язків та режим роботи згідно з контрактом від 24 квітня 1997 р. і правилами внутрішнього трудового розпорядку; дотримання порядку звільнення; строки застосування дисциплінарного стягнення, наявність чи відсутність упередженого ставлення відповідача до позивача.

Зокрема, дійшовши висновку про законність наказу від 23 травня 2001 р. про звільнення позивача за прогули без поважних причин 17, 18, 23 квітня та 15, 22 травня 2001 р., суд не врахував положення ст. 148 КЗпП, згідно з яким дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

У зв'язку із цим апеляційний суд підставно скасував рішення суду першої інстанції з постановленням нового рішення.

Разом з тим, у порушення норм ст. 309 ЦПК, апеляційний суд фактично постановив не рішення, а ухвалу, яка не відповідає вимогам статей 202, 2021, 203 ЦПК, оскільки не містить посилання на обставини, які підлягали встановленню при вирішенні даного спору, зокрема, факт учинення позивачем дисциплінарних проступків, за які він був звільнений, режим його роботи та відпочинку.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції та поновлюючи позивача на посаді, апеляційний суд виходив з того, що під час видання спірного наказу відповідачем була порушена процедура звільнення, оскільки посада Б. не входила до структури обласного відділення банку і тому перевірка його комісією дотримання позивачем трудової дисципліни та складення нею акта про відсутність останнього на робочому місці суперечить ст. 1471 КЗпП.

Між тим, відповідно до статті КЗпП, на яку послався апеляційний суд, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, комісія ж обласного відділення банку лише перевірила присутність позивача на робочому місці, що не є дисциплінарним стягненням, а наказ про звільнення Б. був підписаний виконуючим обов'язки голови правління банку.

На підставі викладеного Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу банку частково задовольнила, рішення районного суду від 3 серпня 2001 р. та ухвалу апеляційного суду від 10 жовтня 2001 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали