ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.04.2003 р.

Справа N 6-15247кс02


Підтвердження факту перебування на роботі в нетверезому стані крім медичного висновку іншими видами доказів, а також урахування судом фактів застосування заходів дисциплінарного стягнення за аналогічні правопорушення визнано можливими і при вирішенні справи за позовом Н. до АТЗТ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, з яким він звернувся до суду в лютому 1998 р. Позивач зазначив, що працював на підприємстві з 1990 р. начальником охорони, а з 1996 р. - охоронцем. 2 грудня 1997 р. його було звільнено з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП за появу на роботі в нетверезому стані. Вважаючи звільнення незаконним, оскільки спиртні напої він не вживав, Н. просив задовольнити позовні вимоги.

Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням апеляційного суду від 17 грудня 2001 р. в задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача - Ч. - просив зазначене судова рішення скасувати як постановлене з порушенням норм матеріального права, оскільки вважав, що факт перебування позивача в нетверезому стані на роботі відповідачем у суді не доведено.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. За матеріалами справи, позивач працював у відповідача охоронцем. Наказом від 4 грудня 1997 р. його звільнено з роботи за появу на роботі 2 грудня 1997 р. у нетверезому стані. Судом установлено, що 2 грудня 1997 р. Н. перебував на роботі в нетверезому стані. Цей факт підтверджено показаннями свідків; актом про те що Н. і Д. були на роботі в нетверезому стані, який склала комісія 2 грудня 1997 р.; рапортами технічного директора та інженера-диспетчера тощо. За таких обставин відповідач мав право звільнити позивача з роботи за п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Крім того, у суді доведено, що факти перебування Н. на роботі в нетверезому стані мали місце і раніше, за що до нього застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Оскільки звільнення позивача було проведено відповідачем з дотриманням вимог трудового законодавства, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу представник; позивача - Ч. - залишила без задоволення, а рішення апеляційного суду від 17 грудня 2001 р. - без зміни.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали