ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18.09.2002 р.

Справа N 6-9302кс01


У червні 2000 р. К. звернулася з позовом до СВАТ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та відшкодування моральної шкоди.

К. зазначила, що працювала у відповідача дояркою і наказом від 26 травня 2000 р. була звільнена з роботи за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП - за прогули без поважних причин. Посилаючись на те, що звільнення проведено незаконно, вона просила суд задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням районного суду від 22 серпня 2000 р., залишеним без змін ухвалою обласного суду від 7 листопада 2000 р., у позові відмовлено.

У касаційній скарзі К. порушила питання про їх скасування з посиланням на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи та порушення норм матеріального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженої особи в період його тимчасової непрацездатності. З наявної у справі копії листка непрацездатності випливало, що позивачка була звільнена від роботи з 10 до 30 травня 2000 р. Доводи суду, що ця обставина не може бути взята до уваги, оскільки позивачка ні дирекції, ні профкому не пред'являла листка непрацездатності і не заявляла про свою хворобу, є безпідставними, тому що законодавство не пов'язує дотримання цієї гарантії при звільненні умовою попереднього надання документа про непрацездатність. Крім того, ці доводи не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки зазначені обставини суд не з'ясовував.

Суд не дав оцінки і тій обставині, що проступок було виявлено 22 квітня 2000 р., а звільнення проведено 26 травня 2000 р., тобто більше ніж через місяць, що суперечить ст. 148 КЗпП.

Не були вирішені судом вимоги позивачки щодо оплати допомоги з тимчасової непрацездатності.

Тому Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись ст. 334 ЦПК, касаційну скаргу К. задовольнила, рішення районного суду від 22 серпня 2000 р. та ухвалу обласного суду від 7 листопада 2000 р. скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали