ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12.11.2003 р.

Справа N 6-9254кс02


У серпні 2001 р. К. звернувся до суду з позовом до Вищого професійного училища про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивач посилався на те, що наказом від 2 серпня 2001 р. його звільнено з посади майстра виробничого навчання на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Посилаючись на те, що звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства, К. просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням районного суду від 26 листопада 2001 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 12 лютого 2002 р., в задоволенні позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга К., в якій порушено питання про їх скасування та направлення справи на новий розгляд з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено та зібраними доказами підтверджено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 р. N 134 "Про впорядкування умов оплати праці працівників освіти", рішення колегії управління і науки від 14 лютого 2001 р., наказу Міносвіти від 29 березня 2001 р. N 3161, наказів обласного управління освіти і науки від 4 травня 2001 р. та від 6 травня 2001 р. директором училища 1 червня 2001 р. видано наказ "Про істотні зміни в умовах оплати праці". Цим наказом істотно змінені умови оплати праці: працівників училища за їх згодою переведено на 0,75 посадової ставки зі встановленням для них скороченого робочого часу. У п. 2 наказу працівників училища попереджено про істотні зміни в умовах оплати праці з 1 серпня 2001 р. та застережено, що в разі незгоди працювати в нових умовах з ними буде розірвано трудовий договір за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

З наказом позивач був ознайомлений та висловив незгоду працювати за цими умовами.

За таких обставин і згідно з вимогами частин 3, 4 ст. 32 та п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП позивача обґрунтовано звільнено з роботи за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Оскільки судами повно встановлені фактичні обставини справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К. залишила без задоволення.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали