ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

16.10.2003 р.

Справа N 6-5377кс02


У травні 2001 р. С. звернувся до суду з позовом до ГУЮ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що працював на посаді помічника голови міського суду і наказом начальника ГУЮ від 10 травня 2001 р. був звільнений з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП - за прогул без поважних причин у зв'язку з тим, що після закінчення відпуски по догляду за дитиною, яка тривала з 9 грудня 2000 р. по 1 квітня 2001 р., не вийшов на роботу. С. вважав таке звільнення незаконним, оскільки був відсутній на роботі з поважних причин - здійснював догляд за неповнолітніми дітьми у зв'язку з тим, що його дружина після народження 19 березня 2001 р. третьої дитини продовжила роботу. Він звертався до ГУЮ із заявою про продовження відпустки по догляду за дитиною до 19 березня 2004 р., однак йому було відмовлено. Посилаючись на зазначене, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням апеляційного суду від 28 серпня 2001 р. позов задоволено.

У касаційній скарзі ГУЮ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати зазначене рішення та направити справу на новий розгляд.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про скасування наказу начальника ГУЮ від 10 травня 2001 р. про звільнення С. із посади помічника голови міського суду, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що відсутність позивача на роботі з 1 квітня 2001 р., після закінчення відпустки по догляду за дитиною, була викликана поважними причинами, зокрема доглядом за дитиною, яка народилася 19 березня 2001 р., а тому звільнення його на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП не відповідає вимогам цього закону, а також частин 6, 7 ст. 179 КЗпП.

Враховуючи, що зазначені висновки суду відповідали обставинам справи та вимогам чинного законодавства про працю, і керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України рішення апеляційного суду від 28 серпня 2001 р. залишила без зміни, а касаційну скаргу ГУЮ - без задоволення.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали