ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25.09.2003 р.

Справа N 6-2924кс02


Г. звернувся до суду з позовом до відділу освіти РДА про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позивач посилався на те, що наказом від 9 листопада 2000 р. його було звільнено з посади директора загальноосвітньої школи за п. 3 ч. 1 ст. 41 КЗпП. Своє звільнення він вважав незаконним, оскільки він не вчиняв аморального проступку, не ображав і не бив учнів школи.

Рішенням районного суду від 2 березня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою обласного суду від 11 квітня 2001 р., у позові відмовлено.

У касаційній скарзі Г. порушив питання про скасування судових рішень через неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 333 ЦПК під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права і не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За матеріалами справи, суд, дослідивши надані докази, встановив факт вчинення позивачем аморального проступку, який дістав вияв у тому, що він під час уроку вдарив учня п'ятого класу. Судом також установлено, що позивач і раніше застосовував фізичне покарання учнів.

До встановлених судом першої інстанції фактичних обставин правильно Застосовані норми матеріального права. Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам закону, а наведені у скарзі доводи щодо неправильного застосування судами норм матеріального і процесуального права підтвердження не отримали. Посилання відповідача на неправильну оцінку доказів не можуть братися до уваги, оскільки ці питання не входять до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 335, 341 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Г. залишила без задоволення, а рішення районного суду від 2 березня 2001 р. та ухвалу обласного суду від 11 квітня 2001 р. - без змін.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали