ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10.09.2003 р.

Справа N 6-5560кп03


У травні 1996 р. Д. звернулася з позовом до регіонального відділення ФДМУ (далі - відділення ФДМУ), комітету з управління власністю ОДА (далі - Комітет), ЗАТ, ТОВ про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що наказом голови Комітету від 24 листопада 1995 р. її було призначено на посаду директора ДП "Аптека "Л.", і в той же день з нею був укладений контракт строком до 23 листопада 1996 р.

25 березня 1996 р. відділення ФДМУ уклало договір купівлі-продажу підприємства "Аптека "Л." із ЗАТ. Наказом заступника начальника регіонального відділення ФДМУ від 24 квітня 1996 р. її звільнено з посади за невиконання наказу про забезпечення проведення ревізії аптеки без зазначення конкретної статті закону. Посилаючись на те, що звільнення з роботи проведено з порушенням трудового законодавства, без достатніх підстав для цього, позивачка просила поновити її на посаді, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Справа розглядалася судами неодноразово. Судом до участі у справі як відповідачів притягнено ЗАТ і ТОВ.

Останнім рішенням районного суду від 25 квітня 2002 р. позов задоволено частково. Визнано звільнення Д. таким, що проведене з порушенням норм трудового права. Змінено формулювання звільнення позивачки: визнано її звільненою у зв'язку з ліквідацією підприємства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Стягнуто з відділення ФДМУ на користь Д. 21228 грн. 76 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу. У решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду від 8 липня 2002 р. рішення районного суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасовано й постановлено нове рішення - про стягнення на користь Д. 32225 грн. 84 коп. за час вимушеного прогулу від 25 квітня 1996 р. до 25 квітня 2002 р., а також державне мито в сумі 322 грн. 25 коп. У решті рішення залишено без зміни.

Додатковим рішенням апеляційного суду від 28 жовтня 2002 р. скасовано рішення районного суду від 25 квітня 2002 р. в частині стягнення державного мита в сумі 212 грн. 28 коп.

У касаційній скарзі відділення ФДМУ, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просило скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення вимог Д., а справу направити на новий розгляд.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 202 ЦПК рішення суду має бути законним і обґрунтованим.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пунктах 13, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом, і перевіряти їх відповідність законові.

Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, з якими укладався контракт, суди повинні мати на увазі, що на таких працівників поширюється законодавство про працю, яке регулює відносини за трудовим договором, за винятком установлених для цієї форми трудового договору, а їхній трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Задовольняючи позовні вимоги Д. та вважаючи її звільнення з роботи незаконним, суд послався на те, що в наказі про звільнення не зазначено підстав останнього і цей наказ підписав заступник начальника відділення ФДМУ Ч., який такого права не мав.

Проте Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України з такими висновками суду не погодилася.

Згідно з ч. 1 ст. 40 ЦПК пояснення сторін і третіх осіб про відомі їм обставини, що мають значення для справи, підлягають перевірці й оцінці поряд з іншими зібраними у справі доказами.

Суд, у порушення зазначених вимог закону, належним чином не перевірив доводи представника відділення ФДМУ про те, що Д. була звільнена за одноразове грубе порушення трудових обов'язків і що ці підстави зазначені в преамбулі наказу про звільнення.

У судовому засіданні представник відділення ФДМУ також посилався на те, що Ч. мав повноваження для звільнення працівників. Проте суд ці пояснення не перевірив.

Крім того, стягуючи заробітну плату за час вимушеного прогулу та змінюючи підстави звільнення позивачки, суд залишив поза увагою те, що з нею був укладений контракт, строк дії якого закінчився 23 листопада 1996 р.

Оскільки невиконання судом вимог статей 15, 40, 202 ЦПК призвело до неправильного вирішення справи, Судова палата дійшла висновку, що постановлені судові рішення в частині поновлення на роботі й стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, а також додаткове рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу відділення ФДМУ задовольнила, рішення районного суду від 25 квітня 2002 р., рішення апеляційного суду від 8 липня 2002 р. та додаткове рішення апеляційного суду від 28 жовтня 2002 р. у частині позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті судові рішення залишено без зміни.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали