ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.12.2003 р.

Справа N 6-12750кс03


У березні 2003 р. К. звернулася до суду з позовом до сільської ради, третя особа - Д., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позовні вимоги К. мотивувала тим, що її звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП проведено з порушенням норм трудового законодавства.

Рішенням районного суду від 10 квітня 2003 р. К. поновлено на роботі і стягнуто на її користь із сільської ради 390 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також із Д. як із третьої особи - ті самі суми на користь сільської ради.

Ухвалою апеляційного суду від 5 червня 2003 р. це рішення змінено - з резолютивної частини виключено вказівку про стягнення з Д. на користь сільської ради 390 грн. середнього заробітку та 1500 грн. відшкодування моральної шкоди, стягнутих із ради на користь позивачки.

У поданій касаційній скарзі К., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила частково скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 237 КЗпП суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення проведено з порушенням закону.

Суд першої інстанції, установивши, що позивачка К. була звільнена незаконно, правильно поновив її на роботі та стягнув із сільської ради на її користь 390 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. При цьому, встановивши, що звільнення проведено з явним порушенням законодавства, суд відповідно до вищезазначеної норми права поклав на винну службову особу - голову сільської ради Д. - обов'язок відшкодувати шкоду, завдану сільській раді оплатою позивачці часу вимушеного прогулу.

Апеляційний же суд, погодившись із тим, що винним у незаконному звільненні є голова сільської ради Д., усупереч вимогам закону звільнив його від обов'язку з відшкодування шкоди, заподіяної сільській раді виплатою позивачці 390 грн. за час вимушеного прогулу.

Що ж до стягнення в тому ж процесі з Д. на користь сільської ради суми, виплаченої позивачці на відшкодування моральної шкоди, то такого законом не передбачено, тому в цій частині ухвала апеляційного суду є обґрунтованою.

З урахуванням наведеного і керуючись ст. 334 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К. частково задовольнила, ухвалу апеляційного суду від 5 червня 2003 р. в частині виключення з рішення районного суду від 10 квітня 2003 р. вказівки про стягнення з Д. на користь сільської ради 390 грн. скасувала, а в решті залишила без зміни.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали