ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 3 червня 2009 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства (далі - ДП) "Іванівське лісомисливське господарство" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, встановила:

У березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював у відповідача мисливознавцем, наказом від 11 лютого 2008 року його звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, проте звільнення він вважає незаконним, так як прогулів він не скоїв, звільненням йому також завдана моральна шкода.

Позивач просив поновити його на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду від 6 травня 2008 року позов задоволено частково, постановлено поновити ОСОБА_1 на роботі мисливознавцем ДП "Іванівське лісомисливське господарство" з 12 лютого 2008 року, стягнути з відповідача на користь позивача 2286 грн. 84 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 700 грн. на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позову відмовлено, постановлено також стягнути з ДП "Іванівське лісомисливське господарство" в дохід держави 8 грн. 50 коп. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 25 листопада 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що 16 та 17 січня, 5 і 6 лютого 2008 року ОСОБА_1 скоїв прогули без поважних причин, оскільки він самостійно, без погодження з керівництвом підприємства встановлював для себе дні відгулів за патрулювання у вихідні дні.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 1 серпня 2007 року був прийнятий на роботу в ДП "Іванівське лісомисливське господарство" мисливознавцем, до обов'язків мисливознавця належить, зокрема, здійснення контролю за додержанням правил і норм охорони праці на мисливсько-господарських роботах та під час полювання, в ДП "Іванівське лісомисливське господарство" встановлено п'ятиденний робочий тиждень із вихідними днями суботою та неділею, але за специфікою роботи єгері й мисливознавці в період сезону полювання патрулювання проводять у вихідні дні - суботу й неділю, з наступним наданням їм відгулів.

Згідно графіку роботи єгерської служби на сезон полювання у 2007 - 2008 роках, затвердженого повноважними посадовими особами, робочими днями у позивача є понеділок, середа, п'ятниця, субота та неділя, а днями відгулів - вівторок та четвер.

Також установлено, що у загальні вихідні дні 13 січня, 19 та 20 січня 2008 року ОСОБА_1 перебував на патрулюванні, 17 січня, 5 та 7 лютого 2008 року відповідно до графіку роботи єгерської служби мав відгули, а 16 січня 2008 року ОСОБА_1 перебував у виробничих справах у Антрацитівській районній державній лікарні ветеринарної медицини й виконував свої трудові обов'язки; наказом ДП "Іванівське лісомисливське господарство" від 11 лютого 2008 року позивача звільнено з роботи з 11 лютого 2008 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за скоєння ним прогулів 16, 17 січня та 5, 7 лютого 2008 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 з роботи є безпідставним, він не вчиняв прогулів без поважних причин, не має його вини у відсутності на роботі 16, 17 січня та 5, 7 лютого 2008 року, оскільки 16 січня 2008 року він виконував свої трудові обов'язки поза межами підприємства, а 17 січня та 5, 7 лютого 2008 року позивач згідно графіку роботи й відгулів єгерської служби використовував відгули за фактично відпрацьований ним час у вихідні дні, практика використання мисливознавцями днів відгулів щотижня у вівторок і четвер склалася на ДП "Іванівське лісомисливське господарство" протягом тривалого часу й про це було достовірно відомо відповідачу, хоча накази про надання відгулів у ДП "Іванівське лісомисливське господарство" не видаються, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 самовільно використав дні відгулів.

При встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає невірними висновки цього суду, не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів судом було неправомірно відмовлено, при ухваленні рішення узяв до уваги ті ж факти й обставини, що установлені судом першої інстанції, при цьому не спростував їх, а дав їм власну оцінку й безпідставно відмовив у задоволенні позову.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 339 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 25 листопада 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Антрацитівського міськрайонного суду від 6 травня 2008 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Є. Ф. Левченко

 

Л. М. Лихута

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали