ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 26 грудня 2007 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Гнатенка А. В., суддів - Григор'євої Л. І., Барсукової В. М., Данчука В. Г., Косенка В. Й., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Оситнянське" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2007 року, встановила:

У липні 2006 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що наказом від 4 липня 2006 року N 077 його було звільнено з посади юриста ТОВ "Оситнянське" з 2 березня 2006 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Посилаючись на те, що з указаним наказом не згодний, оскільки наказом від 3 січня 2006 року він був відсторонений від виконання своїх обов'язків на невизначений строк без збереження заробітної плати й позбавлений можливості виконувати умови трудового договору, просив поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та 5 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2007 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1 працював юристом у ТОВ "Оситнянське" згідно з контрактом від 6 березня 2004 року N 7, укладеним між сторонами, і наказом від 7 травня 2004 року N 43.

Наказом від 26 грудня 2005 року N 74 керівництво ТОВ "Оситнянське" надало ОСОБА_1 відпустку з 6 лютого 2006 року до 1 березня 2006 року.

З початку січня 2006 року до липня 2006 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі, мотивуючи це тим, що згідно з наказом директора ТОВ "Оситнянське" від 3 січня 2006 року N 1 був відсторонений від виконання своїх обов'язків на невизначений термін.

Наказом від 4 липня 2006 року N 077 ОСОБА_1 звільнено з роботи з 2 березня 2006 року за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, оскільки після закінчення відпустки - 2 березня 2006 року - він не з'явився на роботі.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2006 року, яке набрало законної сили, установлено, що наказ директора ТОВ "Оситнянське" від 3 січня 2006 року N 1 не існує, наданий суду свідком ОСОБА_2 наказ одержаний з порушенням порядку, установленого ч. 1 ст. 59 ЦПК України), і дійшов висновку, що факт відсторонення ОСОБА_1 від виконання трудових обов'язків не доведений, в той час як факт відсутності позивача на робочому місці без поважних причин знайшов своє підтвердження.

Однак усупереч вимогам ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд належним чином доводи позивача не перевірив, хоча надані ним докази мають суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки відсторонення від роботи здійснюється роботодавцем і не є прогулом.

Так, суд залишив поза увагою доводи ОСОБА_1 про те, що був відсутній на роботі у зв'язку з відстороненням від виконання трудових обов'язків на невизначений термін наказом директора ТОВ "Оситнянське" від 3 січня 2006 року N 1 (оригінал наказу, підписаний директором, з яким ознайомлено позивача (а. с. 148), був наданий суду), що він не міг вийти на роботу після закінчення відпустки - 2 березня 2006 року, оскільки в порушення вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України з наказом від 26 грудня 2005 року N 74 про надання відпустки ознайомлений не був, керівництво ТОВ "Оситнянське" не узгодило з ним період надання відпустки та не повідомило його письмово про дату початку відпустки в строк не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Не беручи до уваги оригінал наказу від 3 січня 2006 року N 1 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання трудових обов'язків на невизначений термін та показання свідка - ОСОБА_2, яка підтвердила факт видання такого наказу директором (а. с. 162), суд також не врахував доводи позивача про те, що відповідач звільнив його за прогул лише в липні 2006 року через відсутність його на роботі з 2 березня 2006 року після закінчення відпустки, незважаючи на те, що він не з'являвся на роботі з початку січня 2006 року, а також про те, що на момент ухвалення рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 30 червня 2006 року оригінал наказу від 3 січня 2006 року N 1 не міг бути наданий суду, тому що приховувався керівництвом ТОВ "Оситнянське".

За таких обставин судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки не вирішено питання законності звільнення позивача, і ці порушення не були усунені апеляційним судом, а тому судові рішення відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 26 квітня 2007 року скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. В. Гнатенко

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

В. Г. Данчук

 

В. М. Барсукова

 

В. Й. Косенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали