ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 березня 2012 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів - Гуменюка В. І., Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л. (за участю: представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9; представника приватного акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр СТБ" - Бабенка Андрія Івановича), розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_8 до закритого акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр СТБ" про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, встановила:

У січні 2011 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Міжнародний медіа центр СТБ" (далі - ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ") про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 грудня 2010 року та відшкодування моральної шкоди.

Позивач зазначав, що з 1 липня 2008 року обіймав посаду спеціального кореспондента в групі кореспондентів програми "Вікна-новини" департаменту інформаційно-аналітичного мовлення в ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ". Звільнення його з посади на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є незаконним, оскільки реорганізації на підприємстві не відбулося, від переведення на іншу посаду він не відмовлявся, ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" у порушення вимог ст. ст. 43 та 252 КЗпП України не погодило його звільнення з первинним осередком професійної спілки працівників засобів масової інформації "Медіафронт" (далі - профспілки ЗМІ "Медіафронт"), головою й членом якої він є. Також позивач посилався на те, що внаслідок незаконного звільнення йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 480 тис. гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 травня 2011 року, у задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року ОСОБА_8 відмовлено у відкритті касаційного провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2012 року ОСОБА_8 поновлено строк на подання заяви про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року, зазначену справу допущено до провадження Верховного Суду України.

У заяві ОСОБА_8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року порушується питання про скасування постановлених судових рішень та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). В обгрунтування заяви ОСОБА_8 указує на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст. 431, ст. 252 КЗпП України, ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заявника, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився суд касаційної інстанції, виходили з того, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва та праці, зокрема скорочення штату працівників. ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" додержані вимоги законодавства, що регулюють вивільнення працівника, у тому числі: ОСОБА_8 відмовився від переведення на іншу роботу та не користувався переважним правом на залишення на роботі; про наступне вивільнення ОСОБА_8 був попереджений у строк, установлений ст. 492 КЗпП України; трудову книжку йому видано з дотриманням вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України. Відповідач не повинен був запитувати згоди первинного осередку профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" на звільнення ОСОБА_8, головою й членом якої він є, оскільки первинна організація профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" не легалізована належним чином та на ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" її діяльність не поширюється.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_8 посилається на такі судові рішення.

1. Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2011 року, постановлену у справі про скасування наказу про звільнення працівника, який є головою первинної профспілкової організації. Суд дійшов висновку, що письмове повідомлення первинною профспілковою організацією роботодавця про належність до певної профспілки організації, яка діє на підставі статуту цієї профспілки, є однією з умов її легалізації. Для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу відповідач повинен був отримати згоду професійної спілки, що діє на підприємстві, членом якої є працівник.

2. Ухвалу Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року, що постановлена у справі про визнання незаконним наказу про звільнення працівника на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, в якій суд дійшов висновку про те, що неперерахування внесків первинною профспілковою організацією не передбачає призупинення її повноважень при вирішенні питання про звільнення працівника з роботи у зв'язку з прогулом без поважних причин, а КЗпП України не передбачає можливості звільнення працівника без згоди профспілки у такому випадку.

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм права, а саме: ст. 431, ст. 252 КЗпП України, ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Верховний Суд України виходить із такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій, з висновками яких погодився й суд касаційної інстанції, установлено, що ОСОБА_8 є керівником профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт", яка має статус місцевої профспілки, легалізована в установленому порядку (а. с. 7, 80). Указана профспілка на ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" не діє. Згідно з п. 4.2 статуту профспілка працівників ЗМІ "Медіафронт" поділяється на фахові групи та первинні осередки, що мають власний статут (положення) (а. с. 68 - 73). 20 лютого 2008 року заступник голови Київської профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" повідомив голову правління ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" про створення первинного осередку Київської міської профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" (а. с. 85). Судові рішення вмотивовані тим, що поняття "первинний осередок профспілки" застосовується лише щодо політичних партій, порядок легалізації яких визначений Законом України "Про об'єднання громадян", відтак первинна профспілкова організація професійної спілки працівників ЗМІ "Медіафронт" не легалізована належним чином, а тому відповідач не повинен був звертатися до цієї профспілки щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_8.

Однак погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх із формальних міркувань без урахування положень ч. 1 ст. 43, ч. 3 ст. 252 КЗпП України, а також ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", що на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18 жовтня 2000 року N 11-рп/2000 була викладена в новій редакції, відповідно до якої профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу.

У судових рішеннях, на які посилається ОСОБА_8 як на приклади неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, установлено, що звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівника, який є членом первинної профспілкової організації, допускається лише за попередньою згодою професійної спілки, що діє на підприємстві, членом якої є працівник.

Із матеріалів справи вбачається, що профспілка працівників ЗМІ "Медіафронт" має статус місцевої профспілки, легалізована в установленому порядку (а. с. 7, 80). 20 лютого 2008 року заступник голови Київської профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" повідомив голову правління ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" про створення первинного осередку Київської міської профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" (а. с. 85). Такий порядок легалізації професійних спілок та їх об'єднань визначений ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Зокрема, зазначено, що профспілки, їх об'єднання легалізуються шляхом повідомлення на відповідність заявленому статусу. Первинні профспілкові організації письмово повідомляють про це роботодавця.

Отже, первинний осередок Київської міської профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" був легалізований шляхом письмового повідомлення ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ" про створення зазначеного первинного осередку, тому його дія поширюється на ЗАТ "Міжнародний медіа центр СТБ", а висновок судів про те, що первинний осередок профспілки легалізується в порядку, визначеному ст. 14 Закону України "Про об'єднання громадян", є необгрунтованим.

Згідно із ч. 3 ст. 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених ст. ст. 43, 431 КЗпП України, допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, що є дотриманням гарантій, установлених ст. 252 КЗпП України.

З огляду на вказане не можна погодитися з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 щодо поновлення його на роботі.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд України вважає встановленим неоднакове застосування ст. 431, ст. 252 КЗпП України, ст. 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

В. І. Гуменюк

 

В. В. Онопенко

 

Т. Є. Жайворонок

 

М. В. Патрюк

 

Н. П. Лященко

 

Я. М. Романюк

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали