ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 22 жовтня 2008 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М. В., суддів: Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., Перепічая В. С., Пшонки М. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства (далі - КП) Зеленого будівництва Ворошиловського району м. Донецька, третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2008 року, встановила:

У липні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до КП Зеленого будівництва Ворошиловського району м. Донецька стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з 16 січня 2006 року він працював у відповідача на посаді робочого другого розряду.

3 липня 2007 року під час роботи в нього погіршився стан здоров'я, у зв'язку з чим йому необхідно було звернутися за медичною допомогою до лікаря, про що він повідомив директора.

У відповідь директор попередив про звільнення його з роботи за власним бажанням "заднім числом" на підставі раніше написаної ним заяви, якщо він звернеться до лікарні.

З 3 липня до 23 липня 2007 року він знаходився на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності НОМЕР_1 міської лікарні N 27 м. Донецька.

Наказом КП Зеленого будівництва Ворошиловського району м. Донецька від 3 липня 2007 року N 19л його було звільнено з роботи з 2 липня 2007 року на підставі ст. 38 КЗпП України згідно з поданою заявою.

Посилаючись на те, що його звільнено з порушенням норм трудового законодавства, позивач просив поновити його на роботі, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем із дотриманням норм трудового законодавства.

Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, за власним бажанням.

Посилаючись як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 зазначав, що заяви про звільнення з роботи за власним бажанням 2 липня 2007 року він не подавав, звільнятись із роботи не бажав, при прийнятті на роботу директор підприємства попросив його одночасно написати дві заяви: одну про прийняття на роботу, другу про звільнення за власним бажанням - без зазначення дати звільнення, що він і зробив. Саме ця заява була використана відповідачем при видачі наказу про його звільнення.

Проте в порушення ст. ст. 62, 212 - 214 ЦПК України суд належним чином цих доводів позивача не перевірив та не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Зміст позовних вимог і характер спору між сторонами спростовує висновки суду про звільнення позивача із займаної посади за власним бажанням.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 20 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 

В. С. Перепічай

 

М. П. Пшонка





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали