ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21.03.2001 р.

Справа N 6-78к01


У червні 1998 р. К. звернувся до суду з позовом до ВАТ про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з 16 квітня і 990 р. працював у відповідача головним інженером БМУ. За наказом голови правління ВАТ від 11 травня 1998 р. його звільнено з роботи за скороченням штату згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП. Звільнення з роботи позивач вважав незаконним, оскільки, на його думку, фактичного скорочення обсягів робіт не відбулося, як і реорганізації на підприємстві, а скорочення його посади було помстою за критику керівництва. При його звільненні не дотримано вимог трудового законодавства. Йому не запропоновано іншу роботу, не враховано його переважне право на залишення на роботі, дозвіл на звільнення наданий неправомочним органом і звільнено його особою, яка не мала на це права.

К. просив з урахуванням викладеного задовольнити його вимоги.

Рішенням обласного суду від 25 грудня 2000 р. у позові К. було відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, К. у касаційній скарзі просив скасувати це рішення і направити справу до того ж суду на новий розгляд іншим суддею. При цьому позивач зазначив, що судом неповно досліджено обставини, на які він посилався у позовній заяві, зібраним доказам не дана належна оцінка, тому рішення не відповідає встановленим у справі обставинам.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог К., суд виходив з того, що рішенням правління ВАТ від 29 січня 1998 р. було затверджено новий штатний розпис БМУ, який введено в дію з 2 лютого того ж року. Цим розписом посада головного інженера не передбачена.

26 лютого 1998 р. начальник БМУ попередив К. про скорочення його посади з 27 квітня 1998 р. 11 травня 1998 р. згідно з наказом голови правління ВАТ К. було звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Суд визнав звільнення обгрунтованим, таким, що відповідає вимогам трудового законодавства.

Проте судова колегія з цим висновком не погодилась, оскільки суд дійшов його всупереч вимогам статей 15, 30, 40 ЦПК без повного дослідження обставин справи, прав та обов'язків сторін.

У п. 3.3 Положення про правління ВАТ, затвердженого протоколом від 1 липня 1997 р., зазначено, що до компетенції правління віднесено вирішення питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, розміщення, підготовки і перепідготовки персоналу товариства. Аналогічне положення міститься у п. 8.3.11 Статуту ВАТ. Крім того, голова правління видає накази та інші розпорядчі документи щодо діяльності ВАТ на підставі рішень, прийнятих правлінням (п. 8.3.16 Статуту).

Відповідно до п. 12 Положення про БМУ прийняття на роботу та звільнення працівників БМУ проводить начальник згідно із законодавством України та порядком, встановленим у ВАТ.

11 травня 1998 р. К. звільнено згідно з наказом голови правління ВАТ за погодженням із профспілковим комітетом, однак рішення правління про його звільнення з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП у матеріалах справи немає.

Враховуючи зазначені статутні положення ВАТ і мотиви, покладені в основу судового рішення, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України не погодилася з тим, що воно є обгрунтованим, і, керуючись статтями 310 - 312, 317, 318 ЦПК, касаційну скаргу К. задовольнила, рішення обласного суду від 25 грудня 2000 р. скасувала, а справу направила до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали