ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.08.2009 р.

Справа N 6-25357св07


П. звернувся до суду з позовом до СЕС про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач посилався на те, що з 12 червня 2002 р. працював на посаді начальника - лікаря-епідеміолога санітарно-контрольного пункту на залізниці. Наказом від 5 лютого 2007 р. N 3 його звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків - за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

П. вважав звільнення незаконним, здійсненим у порушення ч. 3 ст. 149 КЗпП. Зокрема, відповідач не врахував, що в його (П.) діях, зазначених в акті перевірки, не було порушень трудових обов'язків і що недоліки в його роботі були незначними і не давали підстав для його звільнення, а також не врахував його сумлінної попередньої роботи. Позивач просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням міськрайонного суду від 8 червня 2007 р. позов П. задоволено. Поновлено позивача на посаді начальника санітарно-контрольного пункту на залізниці та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного в розмірі 3026 грн. 20 коп.

Ухвалою апеляційного суду від 4 вересня 2007 р. рішення міськрайонного суду від 8 червня 2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі СЕС порушила питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 25 січня 2007 р. складено акт перевірки діяльності СЕС. Згідно з викладеними у ньому висновками наказом головного санітарного лікаря на залізниці від 5 лютого 2007 р. N 3 за допущені порушення посадових обов'язків та зазначені у згаданому акті, а також виявлені 1 лютого 2007 р. порушення в діяльності санітарно-контрольного пункту СЕС з урахуванням раніше накладеного дисциплінарного стягнення П. звільнено з посади начальника цього пункту на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП - за систематичне невиконання ним посадових обов'язків без поважних причин.

Задовольняючи позовні вимоги, суди правильно виходили з того, що виявлені упущення та недоліки в роботі П. є незначними, не потягли негативних наслідків, не заподіяли шкоду підприємству, а також із того, що відповідачем не враховано сумлінну попередню роботу позивача, і тому не було підстав звільняти П. за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Відповідно до ст. 337 ЦПК суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідали вимогам матеріального і процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростували, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 336, 337 ЦПК, касаційну скаргу СЕС відхилила, рішення міськрайонного суду від 8 червня 2007 р. та ухвалу апеляційного суду від 4 вересня 2007 р. залишила без змін.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали