ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 24 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Маринченка В. Л., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Київський дослідно-механічний завод" (далі - Товариство) до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Рада), треті особи: Інститут гідротехніки та меліорації Української академії аграрних наук, Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів (за участю Генеральної прокуратури України), про скасування рішення, встановив:

У лютому 2007 року Товариство звернулося з позовом до Ради, в якому просило скасувати її рішення від 10 жовтня 2006 року "Про відміну рішення Віто-Поштової сільської ради від 20 березня 1997 року "Про поновлення права землекористування ВАТ "Київський дослідно-механічний завод" в с. Юрівка, вул. Набережна, 25".

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що оскаржуване ним рішення прийняте Радою всупереч положенням Конституції України та Земельного кодексу України і порушує його права як землекористувача, який у встановленому законом порядку набув право постійного користування земельною ділянкою, а також право власності на будівлі, розташовані на цій земельній ділянці.

Господарський суд Київської області постановою 11 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2008 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою 18 серпня 2010 року (Постанова N К-15213/08) рішення судів попередніх інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Товариство, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон N 280/97-ВР), просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року (Постанова N К-15213/08) та направити справу на новий касаційний розгляд.

На обґрунтування заяви позивач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2007 року та 22 січня 2008 року, у яких згадані норми права застосовані по-іншому.

Так, у справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов, виходили із того, що за правилами частини десятої статті 59 Закону N 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними лише в судовому порядку, отже, Рада, скасовуючи оскаржуваним рішенням рішення, прийняте нею раніше, вийшла за межі своїх повноважень. Однак Вищий адміністративний суд України такі висновки судів визнав помилковими та скасував ухвалені ними рішення.

Водночас у справах, на рішення у яких послався заявник, касаційний суд, аналізуючи положення частини другої статті 19 та статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону N 280/97-ВР, дійшов висновку, що чинним законодавством до компетенції органів місцевого самоврядування не віднесено скасування раніше прийнятих ними рішень.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) вирішив, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009).

Статтею ж 59 Закону N 280/97-ВР передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, у пункті 5 Рішення N 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У справі, що переглядається, суди встановили, що на виконання рішення Ради від 20 березня 1997 року Товариство отримало Державний акт на право постійного користування землею від 3 квітня 1997 року серії II-КВ N 002068, отже, таке рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування та вичерпало свою дію фактом його виконання, тому не може бути в подальшому скасоване Радою.

Таким чином, висновок касаційного суду у справі, що переглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 6 червня 2011 року N 21-50а11 (Постанова N 21-50а11), прийнятій за наслідками перегляду судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв'язку з наведеним та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року (Постанова N К-15213/08) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву відкритого акціонерного товариства "Київський дослідно-механічний завод" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2010 року (Постанова N К-15213/08) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. Л. Маринченко

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали