НАРОДНІЙ КОМІСАРІАТ ЮСТИЦІЇ

РОЗ'ЯСНЕННЯ

Про порядок виконання "Угоди про спадщину", складеної між СРСР і Німеччиною

Щоб усунути будь-які-сумніви, що їх може викликати виконання на місцях "Угоди про спадщину", складеної між СРСР та Німеччиною (додаток до арт. 22 консульського договору - Зб. Зак. СРСР 1926 р., N 28, арт. 181), НКЮ роз'яснює:

1. В разі, коли після небіжчика, громадянина Німеччини, буде залишено спадщину в місцевості, де є консул або в місцевості, що увіходить до консульської округи, повідомляється про це консула. Коли ж в даній місцевості консула нема й вона не увіходить до консульської округи, повідомлення подається до Уповноваженого НКЗС.

2. Оскільки законодавство УСРР не вимагає спеціяльних публікацій про залишення майна спадщини і виклик спадкоємців, суди УСРР не повинні їх провадити.

3. Якщо консул не забажає взяти участи в охоронних чинностях що до залишеного майна, місцева влада вживає відповідних заходів до тих, що їх вживається до залишеного майна після громадян УСРР, але консул має право в любій стадії взяти участь в охоронних чинностях, і за таких випадків застосовується відповідні правила "Угоди".

4. В тім разі, коли урегулювання спадщини, відповідно до арт. 4 "Угоди про спадщину", не прийняв на себе консул і його не надано спадкоємцям, місцева влада охороняє таке майно протягом 6 місяців, а після цього повинна видати все майно спадкоємцям, керуючись правилами арт. 9 "Угоди" якщо до реченців, як і забезпечення публічно-правових оплат і претензій до спадщини.

5. Консул є, згідно з договором, заступник інтересів спадкоємців, а тому для нього окремі повноваження, що до врегулювання спадщини, непотрібні.

6. Спадщинно-правові стосунки що до так званого безспадщинного рухомого майна визначається на підставі закону держави небіжчика, що-ж до, так званого, безспадщинного нерухомого майна його визначається за законом держави, де воно знаходиться.

Коли до держави, в порядкові спадкоємства, переходить спадкове майно на території иншої країни (нерухомість, підприємство, пай то-що), воно мусить бути обов'язково зліквідоване. Ліквідацію провадить консул держави, що має право на спадщину.

7. Згідно з арт. 14 "Угоди про спадщину", заповітні розпорядження, що їх складено німецькими громадянами в УСРР в присутності консула Німеччини й за її законами, визнається в УСРР за дійсні. Так саме є дійсні заповітні розпорядження, складені в Німеччині в органах НКЗС СРСР радянськими громадянами, згідно з радянськими законами.

8. За виконавця функцій "душо-приказника", оскільки це стосується УСРР, треба розуміти виконавця заповіту (арт. 427 ЦК).

9. В спорах і позовах, що виникають про рухоме спадкове майно зі спадщинних правовідносин, компетентні виключно суди держави небіжчика. Всі-ж инші спори й претензії що до рухомого майна (невиконання зобов'язання то-що) розвязується судами держави, де залишено спадщину.

10. Правила цієї "Угоди про спадщину" застосовується й до спадщинних справ, що виникли після 22 травня 1922 року й не урегульовані до цього часу.

 

Т. в. о. Народнього Комісара Юстиції та
Генерального Прокурора Республіки

МИХАЙЛИК

Харків,
15 вересня 1926 р.

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали