ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.09.2011 р.

N К-32241/10


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Мойсюка М. І., суддів: Бутенка В. І., Гашицького О. В., Ситникова О. Ф., Штульман І. В., при секретарі: Буденку В. В., за участю представників: позивача - Бруля А. С., Демидаса Д. А., відповідача - Солодинської І. П., третьої особи - Кирпичової Т. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський Титан" до Кабінету Міністрів України, за участю третьої особи Фонду державного майна України про визнання протиправною і скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2010 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року, установила:

У лютому 2010 року Закрите акціонерне товариство "Кримський Титан" звернулося із зазначеним позовом посилаючись на те, що 3 вересня 2009 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 923 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 року N 181) "Питання цілісних майнових комплексів Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів", якою прийнято пропозицію Міністерства промислової політики України та Фонду державного майна України щодо передачі Міністерству функцій з управління державним майном Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів.

Вважаючи, що відповідач цю постанову прийняв в порушення Закону України від 10 квітня 1992 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" і Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" і такою, яка порушує права на оренду, позивач просив про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною і скасовано постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року N 923 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 року N 181) "Питання Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів".

У касаційній скарзі Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити у позові.

В запереченнях позивач просить залишити рішення судів без змін посилаючись на встановлення судами дійсних обставин справи та правильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи і визнається сторонами, на виконання Указу Президента України від 7 липня 2004 року N 765/2004 "Про заходи щодо забезпечення розвитку виробництва двоокису титану та підвищення ефективності використання виробничих потужностей підприємств із видобутку ільменітової руди" і доручення Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року N 30414/3/1, між Фондом державного майна України і Закритим акціонерним товариством "Кримський Титан" 6 вересня 2004 року були укладені договори N 586 і N 587 оренди цілісного майнового комплексу ДП "Іршанський державний гірничо-збагачувальний комбінат" і ДП "Вільногірський державний гірничо-металургійний комбінат" строком на п'ять років (закінчення дії договорів - 5 вересня 2009 року).

3 вересня 2009 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову N 923 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 року N 181) "Питання цілісних майнових комплексів Іршанського гірничо-збагачувального і Вільногірського гірничо-металургійного комбінатів", якою прийняв пропозицію Міністерства промислової політики України та Фонду державного майна України щодо передачі Міністерству функцій з управління державним майном комбінатів.

Задовольняючи позов і визнаючи оскаржувані постанови Кабінету Міністрів України протиправними суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що такі суперечать закону та порушують права позивача.

За приписами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суди правильно виходили з того, що приймаючи оскаржувані постанови відповідач не врахував вимоги статей 73 Закону України Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону N 1498-VI від 10 червня 2009 року) і 17 Закону України від 10 квітня 1992 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами частини 4 і 5 статті 73 Закону України від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (в редакції Закону N 1498-VI від 10 червня 2009 року) орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж на два роки.

Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди нерухомого майна.

Згідно зчастиною 3 статті 17 Закону України від 10 квітня 1992 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна", після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Таким чином, аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що підставою для відмови в продовженні договору оренди на новий строк є необхідність використання орендованого майна для потреб його власника, при цьому обов'язковим є письмове попередження про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отримання письмового повідомлення про використання орендованого майна для власних потреб після спливу тримісячного терміну не має правових наслідків, оскільки такий термін визначений Законом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надіслання позивачу за три місяці до закінчення терміну договорів оренди письмового повідомлення про намір власника використовувати зазначене майно для власних потреб.

Доказів зазначеного не подано і таких не встановлено судом.

Ураховуючи те, що позивач у встановленому законом порядку порушив питання про продовження дії договорів оренди, відповідач приймаючи оскаржувані постанови, без урахування вищезазначених вимог закону, тим самим порушив права позивача.

Колегія суддів приймає до уваги також ту обставину, що невідповідність прийнятої відповідачем постанови вимогам закону і порушення прав позивача випливає також з постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15 січня 2010 року, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2010 року, якою визнані протиправними дії Фонду державного майна України щодо оренди комбінатів, що в силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає доказуванню.

Виходячи з наведеного, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 березня 2010 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Суддя:

М. І. Мойсюк





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали