ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.06.2011 р.

N К/9991/15512/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Бутенка В. І., Малиніна В. В. (доповідач), Мойсюка М. І., Ситникова О. Ф., Штульман І. В., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Сі Бі Ель" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року по справі за позовом ТОВ "Сі Бі Ель" до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про повернення коштів, встановив:

15 березня 2010 року ТОВ "Сі Бі Ель" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 18.02.2010 року N 1241/02 та зобов'язання УПФУ провести перерахунок сум внесеного збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та видати позивачу документ, що засвідчує право позивача на повернення помилково внесеного збору у розмірі 61560,00 грн., а також про зобов'язання ГУ ДКУ в м. Києві повернути позивачу помилково внесений збір.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року, позов задоволено частково.

Визнано дії УПФУ неправомірними щодо відмови у поверненні коштів позивачу у вигляді збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10260,00 грн. Стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача через ГУ ДКУ в м. Києві помилково внесений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 10260,00 грн. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить їх рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судами, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 29.07.2009 року між позивачем та ТОВ "Т.М.К Інвест", ТОВ "Лідер-Інвест" (продавці) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення. Ціна договору складала 6150000,00 грн. Вказаний правочин було засвідчено нотаріусом та зареєстровано у державному реєстрі правочинів. Для нотаріального посвідчення вказаного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 61560,00 грн. (1 %).

В подальшому 12.08.2009 року між позивачем та ТОВ "Т.М.К Інвест", ТОВ "Лідер-Інвест" було укладено договір про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 29.07.2009 року.

01.09.2009 року між позивачем та ТОВ "Т.М.К Інвест", ТОВ "Лідер-Інвест" було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, предметом договору було те саме нежитлове приміщення, сума договору 6150000,00 грн. Вказаний правочин було засвідчено нотаріусом та зареєстровано у державному реєстрі правочинів. Для нотаріального посвідчення вказаного договору позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 61560,00 грн. (1 %)

14.08.2009 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти у розмірі 61560,00 грн. за платіжним дорученням N 10 від 29.07.2009 року у зв'язку з розірванням договору від 29.07.2009 року.

Відповідач листом від 18.02.2010 року відмовив у поверненні вказаних коштів.

Частково задовольняючи позов, судами було встановлено, що покупець нерухомого майна повинен сплачувати збір на пенсійне страхування за кожну операцію купівлі такого нерухомого майна. Подальше розірвання договору купівлі-продажу не впливає на обов'язок покупця здійснити таку оплату.

Колегія суддів погоджується з такими висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (далі - Закон N 400/97, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

У відповідності до п. 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року N 1740, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 вказаного Порядку визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до ч. 4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів про часткове задоволення позовних вимог у частині 10260,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, при оплаті збору на пенсійне страхування позивачем вираховувався його розмір із ціни договору, яка включала ПДВ.

У відповідності до пп. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Таким чином, розмір збору на пенсійне страхування має вираховуватись без включення ПДВ у вартості нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують.

За правилами ч. 1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу ТОВ "Сі Бі Ель" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 грудня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2011 року по справі за позовом ТОВ "Сі Бі Ель" до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про повернення коштів залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Суддя

В. В. Малинін

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали