РАДА ФЕДЕРАЦІЇ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 березня 2012 року N Р-5-3

Про позицію профспілок щодо державної політики оплати праці та посилення колективно-договірного регулювання оплати праці

Заслухавши й обговоривши інформацію голови постійної комісії Ради ФПУ з питань соціально-економічного захисту членів профспілок Мойсюка В. С. про стан оплати праці та роль профспілок у державному та колективно-договірному регулюванні оплати праці (додаток 1), з метою забезпечення реалізації поставлених VI З'їздом ФПУ завдань у цій сфері Рада Федерації професійних спілок України постановляє:

1. Визнати державну політику оплати праці неефективною, а рівень колективно-договірного регулювання оплати праці недостатнім і таким, що не забезпечує реалізацію конституційного права працівників на гідну оплату праці.

Підтримати нові соціальні ініціативи Президента України, проголошені на розширеному засіданні Кабінету Міністрів України 7 березня 2012 року.

2. Визначити першочерговим завданням Ради ФПУ у період підготовки Генеральної угоди на новий термін консолідацію дій профспілок усіх рівнів щодо активізації участі у формуванні державної політики оплати праці та посиленні колективно-договірного регулювання оплати праці.

3. Сконцентрувати зусилля керівництва ФПУ та її членських організацій на консультаціях та колективних переговорах у рамках соціального діалогу, зокрема щодо:

- викорінення бідності серед працюючих;

- визначення розміру мінімальної заробітної плати на рівні фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи, що має також включати витрати на соціальне страхування, сплату податку з фізичних осіб, можливість створення накопичень на придбання чи оренду житла та сімейну складову;

- запровадження галузевих стандартів оплати праці та умов її зростання;

- легалізації зайнятості працівників та заробітних плат;

- створення економічного механізму гарантування своєчасності виплати заробітної плати;

- забезпечення права працівників на позачергове (перед розрахунками з бюджетом та іншими обов'язковими платежами) отримання заробітної плати;

- встановлення адекватної компенсації працівникові заборгованої заробітної плати (пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки);

- розширення сфери дії колективних угод через механізми поширення їх положень за галузевою й територіальною ознакою;

- реалізації Єдиної тарифної сітки в оплаті праці працівників бюджетної сфери на основі базового окладу (ставки) працівника першого тарифного розряду на рівні мінімальної заробітної плати, а також поетапного забезпечення державних гарантій з оплати праці працівників освіти, охорони здоров'я, культури і науки;

- збільшення темпів росту номінальної та реальної заробітної плати, зменшення міжгалузевої та міжрегіональної диференціації в оплаті праці;

- вдосконалення законодавства з оплати праці.

4. Доручити керівництву ФПУ від імені членів Ради ФПУ звернутися з пропозиціями до:

4.1. Президента України щодо:

- недопущення зниження гарантій в оплаті праці працівників при реформуванні окремих галузей економіки;

- підтримки ініціативи ФПУ про розробку в 2012 році проектів Загальнодержавної програми Гідної праці та Концепції реформи оплати праці до 2020 року, де передбачити механізми справедливого розподілу виробленого продукту через суттєве підвищення у валових витратах на виробництво товарів і послуг частки оплати праці та переходу від мінімальних до оптимальних гарантій заробітної плати;

4.2. Кабінету Міністрів України щодо:

- встановлення з 2013 року прожиткового мінімуму на основі оновлених наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, а також суми податку з доходів фізичних осіб, забезпечення механізму оперативного коригування розміру прожиткового мінімуму протягом року з урахуванням даних моніторингу прожиткового мінімуму та фактичного зростання споживчих цін і тарифів;

- забезпечення протягом 2013 року мінімальної заробітної плати, як державної соціальної гарантії з оплати праці, на рівні прожиткового мінімуму з урахуванням ставки податку на доходи фізичних осіб та сімейного навантаження;

- надання можливості кожній зі Сторін соціального діалогу оголосити свою позицію стосовно розмірів мінімальної заробітної плати під час презентації у Верховній Раді України проекту Держбюджету на наступний бюджетний період (у разі відсутності спільної позиції за результатами відповідних тристоронніх переговорів);

- реалізації Єдиної тарифної сітки в оплаті праці працівників бюджетної сфери на основі базового окладу (ставки) працівника першого тарифного розряду з поступовим збільшенням цього окладу з метою встановлення його розміру на рівні мінімальної заробітної плати в 2013 році, а також поетапного забезпечення державних гарантій з оплати праці працівникам освіти, охорони здоров'я, культури і науки та державного управління;

- за результатами виконання державного бюджету України у 1 кварталі 2012 року збільшення видатків на оплату праці працівникам бюджетної сфери з метою збільшення посадових окладів і відновлення виплати стимулюючих надбавок, доплат і премій, зокрема державним службовцям органів виконавчої влади (першочергово для районного рівня);

- зміни системи фінансування бюджетних установ;

- розроблення та внесення у IV кварталі 2012 року на розгляд Верховної Ради України проектів Загальнодержавної програми Гідної праці та Концепції реформи оплати праці до 2020 року, де передбачити механізми справедливого розподілу виробленого продукту через суттєве підвищення у валових витратах на виробництво товарів і послуг частки оплати праці та переходу від мінімальних до оптимальних гарантій заробітної плати;

- при подальшому реформуванні податкової, пенсійної та інших систем соціального страхування недопущення зниження розмірів та темпів росту реальної заробітної плати та страхових виплат;

- запровадження механізму соціального звітування у засобах масової інформації про стан виконання Державної цільової соціальної програми подолання та запобігання бідності на період до 2015 року (Постанова N 1057) щороку в IV кварталі;

- запровадження механізму додаткового системного контролю за виконанням галузевих, регіональних угод та колективних договорів;

- забезпечення ефективного податкового регулювання заробітної плати шляхом відновлення дії неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та встановлення його на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також оподаткування трудових доходів за ставками не вищими, ніж оподаткування доходів від нетрудової діяльності (дивідендів, процентів тощо);

- внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" щодо збереження виплати індексації заробітної плати працівника у разі підвищення посадового окладу у зв'язку з підняттям його до рівня мінімальної заробітної плати;

- внесення до Верховної Ради України на ратифікацію:

1) розділу III Конвенції МОП N 173 "Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця";

2) Конвенції МОП N 102 "Про мінімальні норми соціального забезпечення";

3) Конвенції МОП N 117 "Про основні цілі та норми соціальної політики";

4) Конвенції МОП N 151 "Про захист права на організацію та процедуру визначення умов зайнятості на державній службі";

5) Європейської соціальної хартії (переглянутої) в повному обсязі.

4.3. Кабінету Міністрів України, всеукраїнських об'єднань роботодавців про:

- продовження переговорного процесу з профспілками щодо формування комплексних пропозицій з поетапного суттєвого підвищення протягом 2013 - 2014 років мінімальної заробітної плати, як державної соціальної гарантії, до рівня мінімальної заробітної плати країн - нових членів ЄС;

- вдосконалення оплати праці на основі запровадження справедливого розподілу результатів економічної діяльності, усунення шкідливих умов праці, зменшення соціальної та економічної поляризації суспільства, легалізації тіньової зарплати та зайнятості, а також поетапного наближення зарплати в Україні до рівня двадцятки найбільш розвинених країн світу;

- забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною угодою на 2010 - 2012 роки, передусім щодо повернення заборгованості із заробітної плати та встановлення умов і гарантій оплати праці відповідно до вимог законодавства та зафіксованих в угодах та договорах домовленостей;

- початок колективних переговорів з укладення Генеральної угоди на новий термін, поставивши за мету консолідацію дій соціальних партнерів у підвищенні соціально-економічного розвитку держави на засадах гідної праці та боротьби з бідністю;

- активізацію роботи з легалізації національної економіки, перш за все шляхом обмеження готівкових операцій, підвищення гарантій з оплати праці та розширення сфери зайнятості;

- створення постійно діючої тристоронньої робочої групи з метою напрацювання пропозицій щодо реалізації нових соціальних ініціатив Президента України;

- проведення спільної інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо негативних наслідків тінізації економіки.

4.4. Керівництва Пан'європейської регіональної Ради Міжнародної конфедерації профспілок, Загальної конфедерації профспілок з пропозицією про:

- вироблення консолідованої тактики і стратегії дій профспілок, спрямованих на підвищення рівня оплати праці, з метою досягнення міжнародних стандартів гідної праці;

- об'єднання зусиль членів ЗКП та проведення спільної роботи в напрямі реформування оплати праці з метою підвищення рівня державних гарантій в оплаті праці та посилення колективно-договірного захисту права на гідну та своєчасну оплату праці.

4.5. Керівництва Асоціації правозахисник організацій студентів, Академії праці і соціальних відносин, Харківського соціально-економічного інституту, Інституту туризму щодо проведення низки спільних заходів, спрямованих на профілактику тіньової зайнятості та заробітної плати на першому робочому місці.

5. Доручити:

5.1. Членам Ради ФПУ - народним депутатам України Турманову В. І., Харліму В. М. внести на розгляд Верховної Ради України та лобіювати прийняття профспілкових законопроектів відповідно до плану законотворчої роботи з питань оплати праці (додаток 2);

5.2. Президії ФПУ:

- активізувати роботу робочих груп та комісій з питань оплати праці;

- щороку готувати рекомендації для ведення колективно-договірної роботи на наступний період;

5.3. Керівництву ФПУ:

- організувати розробку модульного курсу навчання з оплати праці профспілкового активу та подати його для затвердження Президією ФПУ, як обов'язкового в навчально-методичних центрах профспілок;

- активізувати роботу з підготовки проекту Генеральної угоди на новий термін;

- виробити основні підходи до реформування оплати праці в Україні;

- підготувати за участю міжнародних експертів пропозиції стосовно проекту Загальнодержавної програми гідної праці;

- підготувати пропозиції щодо можливостей запровадження галузевого стандарту оплати праці;

- розробити рекомендації для голів профкомів щодо недопущення порушення прав працівників при нормуванні праці та запровадженні новітніх систем оплати праці;

- організувати роботу щодо вивчення міжнародного досвіду поширення норм колективного договору лише на членів профспілок, у т. ч. в частині оплати праці;

5.4. Представникам ФПУ у складі переговорних комісій та робочих груп всіх рівнів відстоювати позицію щодо відтворювального рівня оплати праці, який має враховувати наступні складові:

- витрати на потреби працівника у товарах і послугах, що входять до структури прожиткового мінімуму для працездатної особи (потреби на харчування, товари широкого вжитку, житлово-комунальні, побутові, транспортні послуги, зв'язку та культури);

- витрати на необхідні потреби працівника у платних послугах і накопиченні, що не враховані у складі прожиткового мінімуму (платні медичні послуги і накопичення на оздоровлення, платні освітні послуги, можливість накопичення протягом трудової діяльності на житло за мінімальними нормами чи оплату відповідної оренди житла);

- витрати на потреби сім'ї працівника (утримання дітей, допомога непрацездатним чи безробітним членам родини, зокрема їх забезпечення необхідними платними медичними та освітніми послугами);

- зростання споживчих цін;

- страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- податок з доходів фізичних осіб;

- співвідношення мінімальної заробітної плати до середньої має складати 45 - 55 %.

6. Рекомендувати:

6.1. Членським організаціям ФПУ:

- на базі профспілкових навчальних закладів запровадити системне навчання членів профспілок з питань державного та договірного регулювання оплати праці;

- активізувати роботу профспілкових організацій усіх рівнів щодо підвищення рівня договірних гарантій з оплати праці при укладанні галузевих, регіональних (територіальних) угод та колективних договорів. Особливу увагу звернути на виконання Конвенцій МОП N 100 "Про рівну винагороду чоловіків і жінок за працю рівної цінності", N 111 "Про дискримінацію у сфері праці та зайнятості" в частині недопущення гендерної дискримінації в оплаті праці.

6.2. Академії праці і соціальних відносин, Харківському соціально-економічному інституту, навчально-методичним центрам профспілок до кінця 2012 року розробити та затвердити навчальні програми з питань оплати праці.

Починаючи з 2013 року проводити систематичне навчання з цих питань.

7. Контроль за виконанням постанови Ради ФПУ покласти на Голову ФПУ Кулика Ю. М.

 

Голова ФПУ

Ю. М. Кулик


 

Додаток 1
до постанови Ради ФПУ
15.03.2012 N Р-5-3


Інформація
голови постійної комісії Ради ФПУ з питань соціально-економічного захисту членів профспілок Мойсюка В. С. про стан оплати праці та роль профспілок у державному та колективно-договірному регулюванні оплати праці

Одним з основних пріоритетів діяльності ФПУ є активізація дій профспілок усіх рівнів щодо економічно обґрунтованого підвищення розмірів заробітної плати, своєчасності її виплати, підвищення рівня договірних та державних гарантій.

Реалізуючи заходи, передбачені цільовою програмою "Гідна оплата праці", ФПУ спрямовувала свою діяльність на активізацію соціального діалогу з вирішення зазначених питань з усіма гілками влади, а також роботодавцями.

У 2011 році забезпечено зростання середньої заробітної плати до 2633 грн. або на 17,6 %, що на 2,6 % перевищує темпи, передбачені Генеральною угодою. Реальна заробітна плата зросла на 8,7 %.

Як значне досягнення профспілок слід зазначити норму Генеральної угоди про договірний розмір мінімального рівня оплати праці в не бюджетній сфері. Там, де профспілкам вдалося відстояти реалізацію цієї норми, рівень заробітної плати некваліфікованого працівника майже на 300 грн. перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати.

Проте сьогодні кожен п'ятий працюючий в Україні все ще отримує заробітну плату меншу або на рівні фактичного прожиткового мінімуму, а кожен четвертий - у розмірах, що лише дозволяють балансувати на межі бідності.

У чинній Генеральній угоді було зафіксовано домовленість Сторін узгодити механізм розрахунку публічного показника відтворювального рівня оплати праці. Однак з причин розбіжності між профспілками та роботодавцями щодо підходів до його розрахунку такий показник сьогодні відсутній.

Завдяки жорсткій позиції профспілок вдалося домогтися забезпечення темпів приросту мінімальної заробітної плати на рівні 14 %, що майже вдвічі перевищує прогнозований рівень інфляції (7,9 %), а також забезпечення випереджаючого зростання розміру тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тарифного розряду за ЄТС порівняно з ростом мінімальної заробітної плати - на 25,5 %. У найближчій перспективі очікується поступове зменшення існуючого розриву між цими показниками як у відсотковому, так і в гривневому еквіваленті, окрім працівників органів державної влади.

Однак при відносно високих темпах приросту мінімальної заробітної плати та тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тарифного розряду за ЄТС їх абсолютні показники не є такими оптимістичними.

На жаль, поки що не вдалося вирішити питання про встановлення мінімальної заробітної плати не за залишковим принципом та виходячи з можливостей бюджету, а на рівні фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи, що має також включати витрати на соціальне страхування, сплату податку з фізичних осіб, можливість створення накопичень на придбання чи оренду житла та сімейну складову. А це, відповідно, на 800 - 900 грн. більше законодавчо встановленого з 1 січня 2012 року розміру мінімальної заробітної плати у 1073 гривень. Зрозуміло, що поетапне вирішення цього питання потребує тривалої кропіткої роботи, значних зусиль і ресурсів. Однак зазначена позиція має стати лейтмотивом колективних переговорів з визначення розміру мінімальної заробітної плати на 2013 рік.

На переконання профспілок продовжується дискримінація працівників бюджетної сфери, оплата праці яких здійснюється на основі ЄТС. Уряд здійснює розрахунок посадових окладів (тарифних ставок) працівників, виходячи не з розміру мінімальної заробітної плати, як цього вимагає стаття 3 Закону України "Про оплату праці", а з розміру 773 грн., що на 300 грн. менше, ніж розмір мінімальної заробітної плати.

У сфері державного управління також склалася критична ситуація, пов'язана зі штучним заниженням за останні чотири роки фінансових потреб на оплату праці та відповідних асигнувань, яких не вистачає навіть на основні виплати державним службовцям (посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років, індексація заробітної плати). З 2008 року посадові оклади працівників органів виконавчої влади взагалі не підвищувалися.

У спеціалістів органів виконавчої влади (а їх кількість складає 74 % від загальної чисельності державних службовців) середня заробітна плата навіть зменшилася на 17 % (у 2008 році вона була 1750 грн., на 01.01.2012 - 1453 грн. при середній заробітній платі по Україні 2722 грн.). При збільшенні мінімальної заробітної плати в Україні посадові оклади спеціалістів 5 - 7 категорій (нач. відділу райдержадміністрації має оклад 1073 грн.) є аналогічними посадовим окладам некваліфікованих працівників (прибиральник службових приміщень тощо).

Суттєвою є диференціація рівнів оплати праці працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Так, протягом останніх років найвищою є заробітна плата у сфері послуг (фінансових, транспортних, посередницьких тощо), а не в сфері матеріального виробництва. Найбільш оплачуваними є працівники авіаційного транспорту, а серед видів промислової діяльності - працівники, зайняті на виробництві продуктів нафтоперероблення та видобуванні паливно-енергетичних корисних копалин. Рівень оплати праці у цих видах економічної діяльності перевищує середній по країні більш ніж у 2 - 3 рази. Значно нижчою залишається заробітна плата у переробній промисловості, сільському господарстві, рибальстві та рибництві, сферах освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги. Так, українські освітяни в середньому отримують близько 59 %, а працівники охорони здоров'я та соціальної допомоги - близько 56 % від середньомісячної зарплати у промисловості, що є грубим порушенням норм Закону України "Про освіту" та Основ законодавства про охорону здоров'я.

Відсутність диференційованого підходу до оплати праці працівників, ігнорування тарифної системи суб'єктами господарювання, що не охоплені сферою дії Генеральної, галузевої та регіональних угод, неконтрольоване поширення нестандартних форм зайнятості, зокрема прихованих трудових відносин, призводять до тінізації заробітної плати та зайнятості, зменшення страхового стажу, втрати працівниками права на соціальне забезпечення та трудових гарантій, передбачених чинним законодавством.

Не вирішеною до кінця проблемою поки що залишається затримка виплати зарплати. Сума заборгованої заробітної плати на початок 2012 року склала близько 1 млрд. грн., майже половина з якої (45 %) - борги на економічно активних підприємствах. І хоча за підсумками 2011 року зафіксовано скорочення заборгованості з виплати заробітної плати на 20 % протягом року, для сотень тисяч працівників проблема залишається гострою, адже в умовах високого рівня вартості життя кожна затримка у виплаті ставить працівника разом з членами його родини фактично на межу виживання.

Водночас, завдяки принциповій позиції членських організацій ФПУ щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати на підприємствах, установах та організаціях більшості адміністративно-територіальних одиниць України спостерігається тенденція до її зменшення.

Так, активна та конструктивна співпраця профспілок Чернівецької області із соціальними партнерами допомогла зменшити заборгованість за підсумками 2011 року у понад 10 разів (3152 тис. грн. за станом на 01.01.2011; 240 тис. за станом на 01.01.2012).

Це питання й надалі перебуватиме під пильним контролем ФПУ і кожної членської організації. У січні п. р. за оперативною інформацією членських організацій ФПУ, Віце-прем'єр-міністру - Міністру соціальної політики було направлено перелік найбільших підприємств-боржників із виплати заробітної плати. Аналогічний перелік разом з пропозиціями ФПУ було вручено Прем'єр-міністру України Азарову М. Я. під час зустрічі з профспілками 27.01.2012.

За підсумками останнього засідання Міжвідомчої комісії з питань погашення заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат, за наполяганням ФПУ, прийнято рішення про необхідність ухвалення Урядом розпорядження "Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості із заробітної плати у 2012 році"; центральним та місцевим органам виконавчої влади підбити підсумки виконання у 2011 році рішень Уряду щодо скорочення суми заборгованості та вжиття заходів для погашення у 2012 році заборгованості із виплати заробітної плати щомісяця не менш як на 5 відсотків.

Під час консультацій з підготовки проекту Трудового кодексу України до другого читання ФПУ внесла пропозицію про встановлення адекватної компенсації працівникові за невчасно виплачену заробітну плату в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.

Сьогодні Україні вкрай необхідна нова, добре продумана і виважена політика зростання трудових доходів населення і за рахунок цього скорочення нинішньої несправедливої соціальної диференціації суспільства. В основі такої політики має бути випереджаюче зростання заробітної плати порівняно зі зростанням інших доходів населення. Необхідно подолати негативні явища, нагромаджені у цій сфері роками.

Оскільки реформування оплати праці є однією з головних цілей подальших перетворень національної економіки, ФПУ та її членські організацій мають сконцентрувати зусилля на консультаціях та колективних переговорах у рамках соціального діалогу, зокрема щодо:

- визначення розміру мінімальної заробітної плати на рівні фактичного прожиткового мінімуму для працездатної особи, що має також включати витрати на соціальне страхування, сплату податку з фізичних осіб, можливість створення накопичень на придбання чи оренду житла та сімейну складову;

- запровадження галузевих стандартів оплати праці та умов її зростання;

- легалізації зайнятості працівників та заробітних плат;

- створення економічного механізму гарантування своєчасності виплати заробітної плати;

- забезпечення права працівників на позачергове (перед розрахунками з бюджетом та іншими обов'язковими платежами) отримання заробітної плати;

- встановлення адекватної компенсації працівникові заборгованої заробітної плати (пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки);

- вдосконалення законодавства з оплати праці.

Реалізація саме таких заходів сприятиме підвищенню заробітної плати, наповненню державного та місцевих бюджетів, Пенсійного та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

 

Додаток 2
до постанови Ради ФПУ
15.03.2012 N Р-5-3


План законопроектної роботи з питань оплати праці на 2012 рік

N
з/п

Зміст законодавчих пропозицій

Термін підготовки

 

Кодекси

 

 

Про вдосконалення законодавства щодо процедури наказного провадження в частині забезпечення виплати працівнику компенсації за затримку заробітної плати разом із заборгованою зарплатою (внесення змін до ст. 96 Цивільного процесуального кодексу України)

II - III квартал

 

Закони

 

 

Про дотримання принципів недискримінації працівників бюджетної сфери (відновлення дії ст. 13 Закону України "Про оплату праці" у редакції, що діяла до 2007 року)

II півріччя

 

Про обмеження зловживань при відтермінуванні введення в дію мінімальних договірних гарантій в оплаті праці (внесення змін до ст. 14 Закону України "Про оплату праці" у редакції, що діяла до 2007 року)

II півріччя

 

Про забезпечення захисту грошових вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця за допомогою гарантійних установ

II півріччя

 

Про забезпечення безумовної першочерговості погашення заборгованої зарплати працівникам збанкрутілих підприємств

II півріччя

 

Про підвищення розміру компенсації за затримку заробітної плати та надання працівникам права на додатковий захист у разі порушення строків виплати заробітної плати

II півріччя

 

Справедлива/гідна мінімальна заробітна плата (зокрема щодо посилення впливу соціальних партнерів на визначення розміру мінімальної заробітної плати)

II півріччя

 

Детінізація заробітної плати

II - IV квартал

 

Введення до складу комітету кредиторів, якому підзвітний керуючий санацією підприємства, представника працівників, перед якими є заборгованість із заробітної плати

II півріччя

 

Постанови КМУ

 

 

Визначення оптимального співвідношення заробітної плати працівників та керівників підприємств 

II - IV квартал

 

Обмеження готівкових операцій

II - IV квартал





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали