ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.06.2011 р.

Справа N 33/509


Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: головуючого - Саранюка В. І., суддів - Кочерової Н. О., Самусенко С. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" на рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. та на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. у справі N 33/509 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1, про припинення договору поруки N 01-МК/0208 від 21.02.2008 року (за участю представників: від позивача - Григоренко О. С., від відповідача - Логінов К. Е., від третьої особи - не з'явився), встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Терра Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 про припинення договору поруки N 01-МК/0208 від 21.12.2008 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у даній справі (суддя Мудрий С. М.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючого - судді Агрикової О. В., суддів Чорногуза М. Г., Сухового В. Г.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо", рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що оспорюваний договір поруки N 01-МК/0208 від 21.02.2008 р. відповідає нормам Цивільного кодексу України щодо такого виду договорів, недодержання вимог ч. ч. 1, 4 ст. 559 Цивільного кодексу України не встановлено, твердження позивача про те, що договір поруки є неукладеним та про наявність підстав для припинення договору поруки не відповідають обставинам справи.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіо", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. у справі N 33/509 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами встановлено, що 21.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Інвест-кредит банк" (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір N 01-МК/0208.

Згідно з п. 1.1 кредитного договору Закрите акціонерне товариство "Інвест-кредит банк" надає ОСОБА_1 кредит у сумі 730000,00 доларів США на інвестиційні цілі, не пов'язані з задоволенням власних потреб, з виплатою 13 % річних, строком до 21.02.2011 р., в обмін на зобов'язання ОСОБА_1 по поверненню кредиту з відстроченням платежу перші шість місяців і сплаті процентів згідно з графіком погашення кредиту та процентів, який є невід'ємною частиною договору, комісії, штрафу і пені в обумовлені даним договором терміни на умовах цільового використання, забезпеченості, строковості, платності, зворотності та інших умов, викладених в кредитному договорі.

18.09.2008 р. між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду N 1 до кредитного договору, відповідно до якої сторони внесли зміни до графіку погашення кредиту до кредитного договору.

21.01.2009 р. між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду N 2 до кредитного договору, відповідно до якої п. 1.1 кредитного договору викладено в наступній редакції: "Банк надає позичальнику кредит у сумі 730000,00 доларів США на інвестиційні цілі, не пов'язані з задоволенням власних потреб, з виплатою 13 % річних, строком до 21.01.2010 р. Погашення тіла кредиту здійснюється з 21.12.2009 р. згідно графіку.".

21.02.2008 р., з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Закритим акціонерним товариством "Інвест-кредит банк" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" (поручитель) було укладено договір поруки N 01-МК/0208.

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, у зв'язку з укладенням між Закритим акціонерним товариством "Інвест-кредит банк" та ОСОБА_1 кредитного договору N 01-МК/0208 від 21.02.2008 р., Закрите акціонерне товариство "Інвест-кредит банк" надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 730000,00 доларів США на інвестиційні цілі, не пов'язані з задоволенням власних потреб, з виплатою 13 % річних, строком до 21.02.2011 р. включно, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" зобов'язується відповідати перед Закритим акціонерним товариством "Інвест-кредит банк" солідарно в повному обсязі за належне виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що можуть бути укладеними в майбутньому.

Згідно з п. 3.1 договору поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника згідно з основним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо. Поручитель несе відповідальність по даному договору всім належним йому майном та грошовими коштами, на які може бути звернуто стягнення, в тому числі і ті, які стануть його власністю в майбутньому.

Відповідно до п. 3.3 договору поруки поручитель та боржник залишаються солідарно зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані повністю.

Скаржника вважає, що судами попередніх інстанцій порушено вимоги ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки він вважає, що внаслідок зміни без згоди поручителя основного зобов'язання, збільшився обсяг відповідальності останнього. Крім того, скаржник зазначає, що оскільки строк поруки в договорі не встановлено, суди безпідставно не застосували ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого порукою зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука також припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу).

В обґрунтування доводів касаційної скарги щодо наявності підстав для застосування ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України скаржник зазначає, що обсяг відповідальності товариства як поручителя збільшився без його згоди внаслідок непередбачуваного зростання курсової різниці між офіційним курсом гривні до долара США.

Зазначені доводи слід визнати помилковими з огляду на наступне.

Передбачена ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України підстава припинення поруки включає в себе дві складові: зміну зобов'язання без згоди поручителя та збільшення внаслідок цього обсягу відповідальності останнього.

Забезпечене порукою основне зобов'язання виникло з кредитного договору.

Відповідно до  ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковими угодами N 1 та N 2 за згодою сторін кредитного договору до останнього вносились зміни щодо графіку погашення кредиту. Докази, які б свідчили про внесення до кредитного договору змін щодо збільшення розміру кредиту та інших передбачених договором грошових зобов'язань, в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, твердження скаржника в частині порушення судами ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України слід визнати такими, що ґрунтуються на помилковому розумінні ним зазначеної правової норми.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про порушення ч. 4 ст. 559 слід зазначити наступне.

Відповідно до умов розділу 4 договору поруки, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань боржника по основному договору та всіх додаткових угод до нього. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання за основним договором, а також у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за таку особу. Не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його відповідальність.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про встановлення сторонами договору поруки строку поруки вказівкою на подію до повного виконання зобов'язання боржника по основному договору, відповідає обставинам справи і виключає підстави для застосування ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу до спірних правовідносин.

Інші доводи касаційної скарги не стосуються предмету позову у даній справі, а тому колегією суддів не розглядаються.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що суди повно встановили обставини справи та дали їм правильну юридичну оцінку. Порушення чи неправильного застосування судами норм матеріального чи процесуального права при розгляді даної справи не встановлено.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорпіо" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2011 р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2011 р. у справі N 33/509 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя:

В. І. Саранюк

Судді:

Н. О. Кочерова

 

С. С. Самусенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали