ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 30 січня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Особа_1, Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) про визнання пункту наказу незаконним, встановив:

У лютому 2007 року позивачі звернулися до суду із позовом, у якому просили визнати незаконним пункт 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10 квітня 2005 року N 232 "Про грубі порушення встановленого порядку присвоєння працівникам міліції спеціальних звань та покарання винних" в частині скасування пунктів наказу МВС України від 1 грудня 2004 року N 615 о/с "Про заохочення працівників Державної автомобільної інспекції МВС України" (далі - наказ N 615) щодо присвоєння спеціальних звань працівникам міліції: Особа_5 - полковник міліції; Особа_2 - підполковник міліції; Особа_3 - підполковник міліції; Особа_4 - підполковник міліції; Особа_1 - майор міліції. Присвоєння чергового спеціального звання позивачам було застосовано МВС України в порядку заохочення за поданням Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України за погодженням з Управлінням МВС України в Одеській області. Вважаючи, що оскільки скасування через кілька місяців оскаржуваним наказом попереднього наказу, яким позивачам присвоєно спеціальні звання, позбавило останніх цих звань, а заходи дисциплінарного стягнення до них не застосовувались, то оскаржуваний наказ МВС України видано усупереч чинному законодавству, тому позивачі просили визнати цей пункт наказу незаконним.

Київський районний суд м. Одеси постановою від 26 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2008 року, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 травня 2011 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що відповідно до пункту 37 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року N 114 (далі - Положення), зниження в спеціальному званні на один ступінь осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу провадиться в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 року N 1368-XII (далі - Статут). Відповідно до пункту 15 цього Статуту пониження в спеціальному званні на один ступінь - це один з видів дисциплінарних стягнень, які можуть накладатися на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за дисциплінарний проступок. Оскільки позивачі до дисциплінарної відповідальності не притягувалися (і цей факт встановлений в суді), то скасування Міністром МВС України попереднього наказу незаконне.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), МВС України просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до цього суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм Положення.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Правовідносини з приводу проходження служби в міліції регулюються Конституцією України, Законом України від 20 грудня 1990 року N 565-XII "Про міліцію", Положенням, Статутом, іншими нормативно-правовими актами.

Присвоєння Особа_1, Особа_2, Особа_3, Особа_4, Особа_5 наказом N 615 спеціальних звань за своєю суттю є ненормативним індивідуальним актом функціонального управління.

Акти, видані з порушенням вимог, які до них ставляться, є дефектними. Залежно від характеру і ступеня дефектності такі акти (накази) управління поділяються на нікчемні (які не спричиняють правових наслідків навіть без їх скасування або скасовуються в судовому порядку) та акти заперечні. Останні - це такі, що містять окремі незаконні положення. Анулювати (скасувати) такий акт (наказ) в частині незаконних положень може і орган, що прийняв його.

Відповідно до підпункту 15 пункту 9 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 17 жовтня 2000 року N 1138/2000 (чинного на час виникнення спірних відносин) Міністр присвоює в установленому порядку спеціальні звання особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

На підставі системного аналізу норм вищезгаданих законодавчих актів Верховний Суд України доходить висновку, що наказом від 10 квітня 2005 року N 232 Міністр МВС України скасував незаконні, на його думку, положення наказу N 615, що знаходиться в межах повноважень згаданого суб'єкта владних повноважень.

В той же час, не оспорюючи компетенції Міністра МВС України безпосередньо з підстав дискреційних повноважень, позивачі такі його дії вважали незаконними лише в зв'язку з тим, що скасування наказу N 615, яке вони ототожнили з позбавленням спеціального звання, можливе лише в порядку дисциплінарного стягнення. Суди всіх інстанцій з цим погодилися.

Верховний Суд України вважає таку позицію помилковою і допущеною через підміну предмета спірних відносин. Часткове скасування наказу N 615 проведене не у зв'язку з дисциплінарною практикою, а у зв'язку з реалізацією повноважень суб'єкта владних повноважень на скасування свого акта (наказу в частині, що не відповідає закону).

Таким чином, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню до спірних відносин.

Відповідно до частини другої статті 243 КАС, якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Міністерства внутрішніх справ України задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 травня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали