ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 11 лютого 2009 року

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: Бутенка В. І. (доповідач), Лиски Т. О., Панченка О. І., Сороки М. О., Штульмана І. В., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області, Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області, встановив:

У січні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якому просив визнати неправомірними рішення Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області від 6 листопада 2003 року і рішення Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25 листопада 2003 року щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області призначити пенсію за вислугою років з часу звернення за призначенням пенсії.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2005 року, скаргу ОСОБА_1 було задоволено.

В касаційній скарзі УПФ України в Пустомитівському районі Львівської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач ОСОБА_1 з 15 серпня 1977 року по 28 жовтня 1978 року працював вчителем початкових класів Кушелівської восьмирічної школи, був звільнений з посади у зв'язку із призовом на строкову військову службу, яку проходив з 31 жовтня 1978 року по 29 листопада 1980 року.

В подальшому з 29 листопада 1980 року по 27 грудня 1985 року позивач перебував на посаді секретаря комсомольської організації батальйону, з 1 січня 1986 року по 26 серпня 2003 року працював вихователем групи продовженого дня, вчителем трудового навчання та заступником директора з виховання Борщовицької восьмирічної школи.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області від 6 листопада 2003 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Це рішення мотивовано тим, що позивач не має необхідного стажу роботи за спеціальністю, оскільки відповідач не знайшов підстав для зарахування до такого стажу часу, протягом якого ОСОБА_1 перебував на військовій службі.

Статтею 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII встановлено, що працівники освіти мають право на отримання пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону, згідно з якою таке право надається за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.

Як зазначено у частині першій статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року N 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", час проходження такої служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 1 статті 8 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.

На день призову на строкову військову службу ОСОБА_1 працював у школі вчителем початкових класів, тобто в закладі освіти на посаді, робота на якій дає право на пенсію за вислугу років відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року N 909. Згідно з пунктом 1 статті 8 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також частиною першою статті 2 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження ОСОБА_1 військової служби зараховується до стажу роботи за спеціальністю.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що на день звернення до відповідача спеціальний стаж роботи ОСОБА_1 з урахуванням часу військової служби становив понад 25 років.

За таких обставин судами попередніх інстанцій прийнято правильне рішення про задоволення скарги ОСОБА_1.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не спростовують і при ухваленні оскаржуваних судових рішень порушень норм матеріального та процесуального права ними допущено не було.

За правиламич. 3 ст. 2201, ч. 1 ст. 224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 15 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 квітня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали