ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 16 червня 2011 року

(Витяг)

Новозаводський районний суд м. Чернігова постановою від 22 квітня 2010 р. звернув увагу прокурора м. Чернігова на грубе порушення норм КПК і КК головою адвокатського об'єднання А., що мало місце 23 березня та 22 квітня 2010 р.

Цією ж постановою суд зобов'язав прокурора м. Чернігова провести перевірку та прийняти рішення відповідно до вимог статей 94, 97 КПК.

Суд пояснив це тим, що своїм листуванням голова адвокатського об'єднання А. без обґрунтованих посилань на норми закону, які б давали підстави не виконувати постанови суду, що є обов'язковими для виконання на всій території України, не виконав постанов про забезпечення явки в судове засідання захисника (адвоката) для захисту законних прав та інтересів підсудного К.

Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 8 липня 2010 р. окрему постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова щодо голови адвокатського об'єднання А. залишив без змін.

У касаційній скарзі голова адвокатського об'єднання А. просив скасувати судові рішення, а провадження у справі закрити, пославшись на незаконність та необґрунтованість судових рішень, оскільки вважав, що вимога суду про призначення захисника в порядку безоплатної правової допомоги може мати місце тільки у порядку, встановленому законом. А такий порядок у статтях 4, 5, 10 Закону від 19 грудня 1992 р. N 2887-XII "Про адвокатуру" (далі - Закон N 2887-XII) не передбачений. Стверджував, що обвинуваченому К. через адвокатське об'єднання відповідно до вимог ст. 59 Конституції і ст. 47 КПК безоплатна правова допомога була надана. Вважав, що виконання положень ч. 3 ст. 47 КПК на вимогу особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про призначення захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання, є обов'язковою для керівника адвокатського об'єднання, а не для конкретного адвоката. Для виконання такої постанови суду, на його думку, необхідно видавати обов'язкове для виконання конкретним адвокатом розпорядження про здійснення ним захисту підсудного, що тягне втручання в адвокатську діяльність конкретного адвоката.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, зазначені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити з таких підстав.

На підставі ст. 232 КПК суд може окремою ухвалою (постановою) звернути увагу відповідних посадових осіб на встановлені факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 2008 р. N 3 "Про практику винесення судами окремих ухвал (постанов) у кримінальних справах", суд має право окремою ухвалою (постановою) повідомити про неявку прокурора чи адвоката в судове засідання (після з'ясування причини) відповідного керівника з метою запобігання в подальшому зриву судових процесів.

Як убачається з судових рішень, у провадженні районного суду перебувала кримінальна справа про обвинувачення К. за ч. 2 ст. 186 КК.

Під час розгляду справи в судовому засіданні від підсудного К. надійшло клопотання про його відмову від захисника. Це клопотання суд задовольнив і на підставі статей 45 - 47, 61, 296 КПК зобов'язав адвокатське об'єднання забезпечити явку в судове засідання 8 квітня 2010 р. на 14 год. захисника для захисту законних прав та інтересів підсудного К., який перебував під вартою.

Проте захисник від об'єднання адвокатів цього дня в суд не з'явився, як і за повторним призначенням захисника цим судом 22 квітня 2010 р. При цьому на обидві постанови суду з вимогою призначення захисника у справі щодо К. від голови адвокатського об'єднання А. до суду надходили листи про відмову в призначенні захисника.

З метою запобігання зриву судового процесу в цій справі, окремою постановою від 22 квітня 2010 р. районний суд м. Чернігова звернув увагу прокурора на грубе порушення головою адвокатського об'єднання А. норм КПК і КК.

Відповідно до положень ст. 59 Конституції кожен має право на правову допомогу, яка у передбачених законом випадках надається безоплатно. Тому, розглядаючи кримінальну справу, суд у таких випадках має забезпечити обвинуваченому право на захист.

У ст. 47 КПК передбачено порядок запрошення і призначення захисника, зокрема призначення захисника у випадку, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає запросити захисника, але через недостатню кількість коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити.

Із матеріалів справи вбачається, що обвинувачений К. ще під час досудового слідства виявив бажання мати захисника, але через брак коштів не міг цього зробити, і тому постановою слідчого через керівника адвокатського об'єднання йому згідно зі ст. 47 КПК було призначено захисника.

Однак у судовому засіданні на підставі ст. 46 КПК підсудний К. відмовився від призначеного йому адвоката через конфлікт, який виник між ним і адвокатом. Одночасно підсудний просив суд забезпечити реалізацію його права на безоплатну правову допомогу, передбачену у ст. 59 Конституції.

У ч. 3 ст. 46 КПК йдеться про право на відмову обвинуваченого, підсудного від захисника у випадках, зазначених у ст. 45 КПК з мотивів, які заслуговують на увагу. Проте ця норма не позбавляє особу, що провадить дізнання, слідчого або суд обов'язку забезпечити особу, яка потребує захисту, але через брак коштів чи з інших об'єктивних причин не може цього зробити (у цій справі - це К.), захисником, що суд і зробив постановами від 23 березня 2010 р. та від 8 квітня 2010 р.

Твердження у касаційній скарзі А. про те, що на підставі ст. 59 Конституції і ст. 47 КПК адвокатське об'єднання надало К. безоплатну правову допомогу, що вимога суду про призначення захисника у встановленому законом порядку через адвокатське об'єднання є обов'язковою для керівника цього об'єднання, а не для конкретного адвоката, що надання ним як керівником обов'язкового для виконання конкретним адвокатом розпорядження про здійснення захисту обвинуваченого (підсудного) тягне за собою втручання в адвокатську діяльність конкретного адвоката і що такий порядок Законом N 2887-XII не передбачений, є безпідставними.

Із долучених до матеріалів провадження за скаргою на окрему постанову районного суду від 22 квітня 2010 р. голови адвокатського об'єднання А. рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та розпорядження щодо виконання вимог ст. 47 КПК, підписаних тим самим А., встановлено, що виконання вимог особи, яка провадить дізнання, слідчого, суду про забезпечення захисника у вказаному порядку здійснюється через адвокатське об'єднання всіма практикуючими адвокатами в порядку черговості, незалежно від того, чи є вони членами адвокатського об'єднання.

Із дотриманням цього порядку, на вимогу старшого слідчого слідчого відділу управління Міністерства внутрішніх справ України голова адвокатського об'єднання А. призначив захисника з адвокатів об'єднання від 29 січня 2010 р., що також спростовує доводи касаційної скарги А., що видання ним як керівником обов'язкового для виконання конкретним адвокатом розпорядження про здійснення захисту обвинуваченого (підсудного) тягне за собою втручання в адвокатську діяльність цього адвоката.

На ці обставини цілком обґрунтовано відповідно до вимог ст. 232 КПК звернув увагу суд у своїй окремій постанові.

Крім того, у ч. 2 ст. 59 Конституції передбачено, що для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах діє адвокатура.

У п. 2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції, ст. 44 КПК, статей 268, 271 КпАП (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. N 13-рп зазначено, що положення ч. 2 ст. 59 Конституції про те, що "для забезпечення права на захист від обвинувачення... в Україні діє адвокатура", треба розуміти як одну із конституційних гарантій, що надає підозрюваному, обвинуваченому і підсудному можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві адвоката особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Конституції права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головними обов'язками держави, які поєднуються з такими ж гарантіями, передбаченими Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція; ст. 6 "Право на справедливий суд"), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції, ратифікована 17 липня 1997 р. Законом N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Статтею 1 цього Закону передбачено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а відповідно до Закону від 23 лютого 2006 р. N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" (ст. 17), при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пункт 3 (c) ст. 6 Конвенції і ч. 2 ст. 59 Конституції конкретизують право особи при встановленні обґрунтованості висунутого проти особи обвинувачення захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, або - якщо він не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя.

Органи досудового слідства та суд першої інстанції, враховуючи, що обвинувачений К. обвинувачувався у вчиненні тяжкого злочину, перебував під вартою, достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника не мав, але такої допомоги потребував, через адвокатське об'єднання забезпечували його право на захист, оскільки цього вимагали інтереси правосуддя.

При цьому суд виходив із зазначених критеріїв при визначенні, чи інтереси правосуддя вимагають, аби обвинуваченому надавалася безоплатна правова допомога, як і викладено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Quaranta v. Switzerland (judgment of 24 May 1991, Series A no. 205, p. 17, §§ 32 - 34).

Посилання у касаційній скарзі А. на те, що в ст. 5 Закону N 2887-XII не передбачено процедуру призначення захисника в порядку безоплатної правової допомоги, а йдеться лише про виконання адвокатами своїх обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства, не може бути підставою для відмови у забезпеченні права на захист особі, коли вона не має достатніх коштів для оплати правової допомоги захисника, але вимагає реалізації її права на захист.

Правильність дій органів досудового слідства і суду щодо забезпечення права особи на захист ґрунтуються на принципі верховенства права і прямій дії норм Конституції (ст. 8) та на офіційному тлумаченні захисту права судом, даному в Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 р. N 9-зп у справі (за зверненням жителів м. Жовті Води) про те, що "кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод".

Доводи, зазначені у касаційній скарзі А., подібні за змістом до доводів його апеляції, які ретельно перевірив апеляційний суд і в ухвалі навів докладні та мотивовані підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не знайшла підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали