ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 2 серпня 2006 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Григор'євої Л. І., суддів: Косенка В. Й., Данчука В. Г., Костенка А. В., Гуменюка В. І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Керецьківського сільського споживчого товариства про проведення повного та остаточного розрахунку при звільненні, за касаційною скаргою Керецьківського сільського споживчого товариства на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня 2003 року, встановила:

У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Керецьківського сільського споживчого товариства (далі - Керецьківське ССТ) про проведення повного та остаточного розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи тим, що згідно розпорядження N НОМЕР_1 від 15 липня 2002 року її було звільнено з роботи за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Після звільнення з нею не було проведено повного та остаточного розрахунку. Зокрема, при виплатах заробітної плати, які мали місце ще в період з 1999 року і по день розрахунку, позивачці ненараховано заробітну плату у відповідності до Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати". Окрім цього, в період з 1999 року до дня звільнення на підприємстві не застосовувався Закон України "Про індексацію грошових доходів". Загальна заборгованість з невиплаченої заробітної плати за 2001 та 2002 роки становить 1452 гривні 32 копійки без урахування індексу втрати заробітку, яку позивачка і просить стягнути з Керецьківського ССТ.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2003 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня 2003 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2003 року скасовано та постановлено нове рішення, яким на користь ОСОБА_1 стягнуто з Керецьківського ССТ 1452 гривні 32 копійки заборгованості по заробітній платі та 51 гривню державного мита на користь держави.

Керецьківське ССТ звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інтонації, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

При постановленні рішення суд виходив зі змісту ст. 95 КЗпП України, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки, як встановлено судом першої інстанції і підтверджено матеріалами справи, позивачка працювала на посаді продавця Керецьківського ССТ та звільнилася з роботи 15 липня 2002 року.

Відповідно до постанов Правління Керецьківського ССТ від 30 червня 1998 року, 3 липня 2000 року, 2 січня 2002 року та 4 липня 2002 року відповідачці та всім працівникам ССТ затверджено посадові оклади у відповідності до мінімальної заробітної плати й розцінки від фактично виконаних робіт із розрахунку з 100 гривень товарообігу.

Крім того, за заявами працівників, у тому числі і позивачки, які маються в матеріалах справ, всіх працівників Керецьківського ССТ переведено на умови неповного робочого часу.

Відповідно до ст. 1.3 Договору між адміністрацією та колективом Керецьківського ССТ розмір заробітної плати встановлюється в залежності від складності та умов виконуваної роботи й залежить від результатів праці і господарської діяльності підприємства.

Позивачкою не оскаржуються результати її роботи за період з 1999 року до липня 2002 року, а тому заробітну плату нараховано вірно, із розрахунку посадового окладу, що відповідає Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати" з урахуванням виконаного товарообігу та ч. 3 ст. 32, ст. 103 КЗпП України.

Таким чином, скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд неправильно застосував ст. 95 КзпП України, так як позивачка працювала неповний робочий день, а тому заробітна плата її залежала від виконання в повному об'ємі обсягу робіт (реалізації товару).

При викладених обставинах рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без зміни.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Керецьківського сільського споживчого товариства задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня 2003 року скасувати, рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

Л. І. Григор'єва

Судді:

В. Й. Косенко

 

В. І. Гуменюк

 

В. Г. Данчук

 

А. В. Костенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали