КАЛІНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

РІШЕННЯ

29.06.2011 р.

Справа N 2-642/11


29 червня 2011 р. Калінінський районний суд м. Донецька у складі: головуючого, судді Гавриленка О. М., при секретарі Ткачі А. Г. (за участю сторін та представника позивачки ОСОБА_1 відповідно), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, встановив:

Позивачка звернулась до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання укладеним з відповідачкою. В обґрунтування позову зазначила, що між нею та відповідачкою було укладено договір довічного утримання, за яким остання брала на себе зобов'язання надавати щомісячне матеріальне забезпечення у сумі 250 грн., забезпечення продуктами питання у розмірі 300 грн., прання постільної білизни один раз на 14 днів, послуги перукарні один раз на місяць, ремонт побутової техніки у сумі 30 грн. на місяць, забезпечення ліками у розмірі 55 грн. на місяць. Проте на порушення укладеного договору відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань.

Відповідачка позов не визнала у повному обсязі та заперечувала проти його задоволення. В наданих до суду письмових запереченнях посилалась, зокрема, на те, що виконувала умови укладеного договору належним чином і ніяких нарікань з боку позивачки не отримувала впродовж 2009 - 2010 років. Проте 07.01.2011 р. до позивачки приїхав онук з проханням переписати квартиру на нього, і за цим позивачка необґрунтовано вирішила розірвати договір в односторонньому порядку.

Перевіривши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню за підставами, передбаченими ст. ст. 755, 756 ЦК України, 19, 27 ЗУ "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та п. 10 постанови Пленуму ВС України за N 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними". За вимогами останніх, зокрема, договір довічного утримання може бути розірвано за рішення суду на вимогу відчужувача або третьої сторони, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. У разі розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та догляд відчужувача, не підлягають поверненню. Органи БТІ зобов'язані провести державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у випадку розірвання договору довічного утримання.

У відповідності до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як убачається з пояснень сторін та матеріалів справи, 03.11.2009 р. сторони уклали договір довічного утримання, зареєстрований приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Литвиненко за реєстровим N 2044. За цим договором ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_3 отримала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з умовою довічного утримання. ОСОБА_3 брала на себе зобов'язання надавати щомісячне матеріальне забезпечення у сумі 250 грн., забезпечення продуктами питання у розмірі 300 грн., прання постільної білизни один раз на 14 днів, послуги перукарні один раз на місяць, ремонт побутової техніки у сумі 30 грн. на місяць, забезпечення ліками у розмірі 55 грн. на місяць. У відповідності до копій квитанцій по квартирній платі за період 2009 - 2010 рік оплату за комунальні послуги проводила ОСОБА_3.

Наведене підтверджене документально і сторонами у суді не заперечувалось.

З викладеного випливає, що відповідачкою рівним чином не надано суду належних доказів на підтвердження належного, повного виконання умов даного спірного договору. Оскільки твердження відповідачки щодо надання грошей у необхідному розмірі жодними доказами не підтверджено, тоді як оплата нею комунальних послуг не можуть бути достатніми в силу розуміння укладеного між сторонами договору.

Крім того, ОСОБА_2 в судовому засідання заперечувались твердження ОСОБА_3 про її матеріальне забезпечення щомісячно про забезпечення лікувальними засобами, про придбання одягу в необхідному об'ємі і стверджує, що харчування відповідно до умов договору взагалі не забезпечувалось, і такі ствердження позивачки в судовому засіданні відповідачкою належними доказами не спростовано.

Факт неприязних стосунків між сторонами і припинення взагалі з початку 2011 року відповідачкою виконання обов'язків по договору довічного утримання стверджується сторонами, тому на думку суду даний договір слід розірвати без повернення витрат відповідачу, зроблених на утримання та догляд відчужувачки.

За викладеним, суд вважає, що відповідачка не виконала свої зобов'язання за спірним договором належним чином. Тому суд задовольняє позов у повному обсязі з огляду на умови укладеного сторонами договору, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст. ст. 10 - 11, 60, 209, 212 - 214 України, суд вирішив:

Договір довічного утримання укладений 3 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 під реєстровим N 2044, розірвати.

Рішення може бути оскаржено до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення (чи з дня отримання його копії, але особою, без участі якої було постановлене рішення).

 

Суддя

 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали