ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

31.08.2010 р.

N 11/296-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Полянського А. Г., суддів - Костенко Т. Ф., Коробенко Г. П., розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Агро-Самара" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 року у справі N 11/296-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Агро-Самара" до ТОВ "Агрохім ЛТД" про розірвання договору купівлі-продажу (за участю представників сторін: позивача - Остапенко Є. С., дов. від 05.11.2009 р., відповідача - не з'явились), встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2009 р. (суддя - Мельниченко І. Ф.) в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 р. (судді - Верхогляд Т. А., Кузнецова І. Л., Сизько І. А.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2009 р., залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Агро-Самара" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З матеріалів справи вбачається, що згідно укладеного сторонами договору купівлі-продажу N 22-А від 11.03.2008 року (далі Договір), відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти та оплатити вартість насіннєвого матеріалу, визначеного в специфікації N 1 до договору, а саме насіння соняшнику "ЛГ 5444" кількістю 200 кг/п. о вартістю 156000 грн.

Згідно п. 5.1 Договору поставка здійснюється після здійснення оплати, визначеної п. 4.1 Договору. Згідно п. 4.1 договору, покупець зобов'язався провести оплату визначеного договором товару поетапно: до 14.03.2008 року перерахувати 30000 грн., до 30.05.2008 року перерахувати 16800 грн., до 25.10.2008 року перерахувати 46800 грн., та остаточну вартість товару 62400 грн., сплатити до 25.10.2008 року.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, повна сума передплати 46800 грн., була внесена 08.08.2008 року на підставі рахунку-фактури N СФ-0000038 від 11.03.2008 р., що підтверджується також банківськими виписками від 14.03.2008 та 08.08.2008 р.

В обґрунтування позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу N 22-А від 11.03.2008 р., позивач посилався на те, що відповідач поставив інший товар - насіння соняшнику "ЛГ 5412", згідно видаткової накладної N РН-0000026 від 09.04.2008 р., в кількості 200 п. о. на суму 156000 грн., який отримано представником позивача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 07.04.2008 р.

Згідно вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що позивачем не доведено істотність порушень відповідачем умов договору та те, що він розраховував у разі належного виконання відповідачем умов договору та чого значною мірою він позбавився, і, що фактичні дії сторін стосовно прийняття поставленого товару свідчать про узгодженість між сторонами поставки саме того товару (насіння соняшнику "ЛГ 5412"), в рамках Договору.

Отже, судами встановлено факт поставки відповідачем іншого товару, не передбачено специфікацією до Договору та прийняття іншого товару позивачем.

Проте, колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями помилково зроблений висновок про погодження сторонами поставки іншого товару з огляду на таке.

Як зазначалося вище, передоплата за товар була здійснена 08.08.2008 р., тому зобов'язання відповідача по поставці товару виникло лише після 08.08.2008 р. Втім, товар поставлено відповідачем до здійснення передоплати.

Твердження суду про здійснення сторонами фактичних дій (прийняття насіння соняшнику"ЛГ 5412", посилання на договір при оплаті цього товару) які свідчать про узгодження поставки саме цього товару та підстав для віднесення такої поставки до позадоговірної не існує, оскільки у відповідності зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, можливість укладання договору вчиненням фактичних дій передбачена статтею 642 ЦК України, згідно якої, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом, не застосовується до даних правовідносин, оскільки договором сторони чітко визначили, що всі зміни договору здійснюються в письмовому вигляді (п. 11.2 Договору).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ст. 188 Господарського кодексу України). При цьому, Договором визначений двосторонній порядок зміни договору.

Отже, зміна умов договору щодо строку поставки товару та поставки товару іншого асортименту, іншої якості повинна була бути здійснена у письмовому вигляді шляхом укладання сторонами додаткової угоди договору, підписаної обома сторонами та скріпленої печатками сторін, оскільки односторонні фактичні дії сторін не можна вважати належною зміною умов укладеного договору.

З огляду на наведене колегія вважає, що посилання суду на рахунок-фактуру N СФ-0000038 від 11.03.2008 р., та довіреність ЯОШ N 664131 від 07.04.2008 р., як на достатні докази є передчасними, так як видаткова накладна не містить печатки позивача, тому не може вважатись належно оформленим двостороннім документом, як того вимагає закон (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Тому фактичні дії сторін не є підставою для змін умов договору, а двостороннього документа про узгодженість нового строку поставки та поставки насіння соняшнику "ЛГ 5412", вчиненого обома сторонами у письмовій формі не існує. Отже, дії відповідача з передачі насіння соняшнику "ЛГ 5412", є позадоговірними.

Умови Договору на постачання насіння соняшнику "ЛГ 5444", відповідачем не виконані.

Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Відповідно до ст. ст. 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутнього представника позивача оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Самара" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.02.2010 року у справі N 11/296-09 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

 

Головуючий, суддя

А. Г. Полянський

Судді:

Т. Ф. Костенко

 

Г. П. Коробенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали