ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 грудня 2017 року

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Сімоненко В. М., суддів: Гуменюка В. І., Охрімчук Л. І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Колос В. Д." про розірвання договору оренди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року, встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що після смерті своєї матері, яка була стороною спірних договорів оренди, вона прийняла спадщину за законом та стала власником земельних ділянок, які використовує Приватне підприємство "Колос В. Д." (далі - ПП "Колос В. Д."), а відповідно до пункту 36 договорів зміна власника земельної ділянки є підставою для їх розірвання.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2016 року в позові відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року касаційну скаргу відхилено, рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2016 року залишені без змін.

У поданій до Верховного Суду заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року заявниця порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини четвертої статті 32 Закону України "Про оренду землі", статей 651, 1216 - 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судових рішень заявниця посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня і 23 листопада 2016 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом статті 3605 ЦПК України суд відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Під час розгляду справи суди встановили, що ОСОБА_2 за життя на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 10 січня 2004 року належали земельні ділянки загальною площею S_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

4 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та ПП "Колос В. Д." були укладені договори оренди земельних ділянок площею S_2, кадастровий номер НОМЕР_1, та площею S_3, кадастровий номер НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Після смерті матері ОСОБА_1 оформила спадщину та стала законним власником спірних земельних ділянок.

13 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПП "Колос В. Д." з письмовою заявою щодо розірвання договорів оренди, однак відповіді на свій лист не отримала.

Суди також установили, що з часу набуття спадщини ОСОБА_1 отримувала весь час орендну плату, установлену договорами та не зверталася до відповідача з вимогами щодо розірвання договорів або щодо зміни їх умов на протязі майже семи років.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що зазначені позивачем підстави для розірвання договору оренди не охоплюються умовами договору і не відповідають чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Разом з тим, надана заявницею на підтвердження своїх вимог ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, оскільки цією ухвалою суд направив справу на новий розгляд з огляду на невстановлення судами фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У наданій заявницею для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року, суд касаційної інстанції, задовольняючи вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки у справі з подібних правовідносин, виходив з того, що позивач, який набув права власності на ділянку у порядку спадкування, правомірно скористався своїм правом на розірвання договору оренди одразу після набуття права власності на цю ділянку.

Отже, порівняння наданих ухвал з оскаржуваним судовим рішенням касаційного суду не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на зазначене, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердились, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року відмовити

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

В. М. Сімоненко

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Л. І. Охрімчук




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали