ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.07.2010 р.

N 10/22-09


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Першиков Є. В., судді: Данилова Т. Б., Ходаківська І. П., розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 р. у справі господарського суду N 10/22-09 Полтавської області за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області до дочірнього підприємства "Кременчуцьке спеціалізоване управління N 629 "Гідроспецфундаментбуд" відкритого акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд", третя особа - Кременчуцький професійний ліцей імені А. С. Макаренка, про розірвання договору оренди нерухомого майна та виселення з нежитлового приміщення (за участю представників сторін: позивача - пр. Синицька В. О. - дов. N 24 від 31.05.2010 р.; відповідача - не з'явився; третьої особи - не з'явився), встановив:

У лютому 2009 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до дочірнього підприємства "Кременчуцьке спеціалізоване управління N 629 "Гідроспецфундаментбуд" відкритого акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Кременчуцького професійного ліцею імені А. С. Макаренка про розірвання договору оренди нерухомого майна та виселення з нежитлового приміщення.

Позовні вимоги були вмотивовані тим, що відповідач з листопада 2008 року не виконує зобов'язання по договору оренди нерухомого майна N 719/06 від 18.10.2006 р. в частині своєчасного внесення плати за оренду, а тому відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України останній вважається таким, що прострочив виконання договірних зобов'язань.

У червні 2009 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про уточнення позовних вимог, в якій уточнює пункт 2 своїх позовних вимог, а саме зобов'язати відповідача повернути з оренди державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 109,4 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 8.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.11.2009 р. (суддя Ківшик О. В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, розірвано договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, N 719/06-Н від 18.10.2006 р., укладений між позивачем та відповідачем, зобов'язано відповідача повернути з оренди державне майно - нежитлове приміщення загальною площею 109,4 м2, що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 8 та стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України понесені судові витрати.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання за умовами договору оренди нерухомого майна N 719/09-Н від 18.10.2006 р., укладеного між позивачем та відповідачем, що стало підставою для розірвання вказаного договору та повернення відповідачем орендованого майна за вказаним договором.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, дочірнє підприємство "Кременчуцьке спеціалізоване управління N 629 "Гідроспецфундаментбуд" відкритого акціонерного товариства "Укргідроспецфундаментбуд" звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 р. (судді Федорчук Р. В., Ткаченко Б. О., Лобань О. І.) рішення господарського суду Полтавської області від 26.11.2009 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути позивачу державне майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 109,4 м2, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 8, провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, N 719/06-Н від 18.10.2006 р. припинено та стягнуто судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції вмотивована тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не було досліджено належним чином умови договору оренди від 18.10.2006 р. з урахуванням Додаткової угоди N 2 від 24.12.2007 р., зокрема щодо строку дії договору оренди та умови його пролонгації шляхом укладення Додаткової угоди до договору, яку сторонами підписано не було.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 18.10.2006 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди N 719/06-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно умов якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 109,4 м2 за адресою: м. Кременчук, вул. 40 років Жовтня, 8.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що передача об'єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами договору та оформлюється актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору, 18.10.2006 р. сторонами складено Акт приймання-передачі в оренду відповідного приміщення.

В п. 8.1 договору зазначено, що він укладений строком на 11 місяців та діє з 18.10.2006 р. по 17.09.2007 р.

В подальшому між сторонами було укладено Додаткову угоду N 2 від 24.12.2007 р. до Договору оренди N 0719/06-Н від 18.10.2006 р., за умовами якої сторонами внесено зміни в п. 8.1 договору оренди, згідно якого строк дії договору оренди був продовжений на 11 місяців до 17.08.2008 р.

Згідно п. 8.5 Договору оренди від 18.10.2006 р., у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

12.08.2008 р. позивач направив на адресу відповідача листа N 18-04/3429 "Щодо припинення дії договору оренди" з якого вбачається, що продовження терміну дії договору оренди можливо шляхом укладення Додаткової угоди N 3 до договору оренди із змінами в частині терміну дії договору за умови погодження балансоутримувача, органу управління та наявності договору страхування. В протилежному випадку регіональне відділення буде вимушене здійснити заходи по припиненню дії договору оренди.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження між сторонами продовження строку дії договору, шляхом укладення Додаткової угоди N 3 до Договору, як це вимагає п. 8.5 Договору оренди від 18.10.2006 р.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що договірні відносини між сторонами договору припинились 17.08.2008 р.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення не було досліджено належним чином умови договору оренди від 18.10.2006 р. з урахуванням Додаткової угоди N 2 від 24.12.2007 р., зокрема щодо строку дії договору оренди та умови його пролонгації шляхом укладення Додаткової угоди до договору, яку сторонами підписано не було, що свідчить про відсутність предмету спору, оскільки договірні відносини між сторонами на момент розгляду справи в суді першої інстанції не існували.

Відповідно до ч. 1 п. 11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про розірвання договору оренди нерухомого майна N 719/06-Н від 18.10.2006 р., оскільки на час прийняття судом рішення вказаний договір вже припинив свою дію.

Із змісту п. 2.2 Договору оренди вбачається, що в разі припинення договору оренди об'єкт оренди повертається орендарем на підставі акту прийому-передачі. В матеріалах справи зазначений Акт відсутній.

Враховуючи той факт, що договір оренди припинив свою дію, а орендоване майно відповідачем не повернуто на умовах, визначених договором, тому суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу орендоване приміщення.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.03.2010 р. у справі N 10/22-09 залишити без змін.

Постанова не підлягає повторному касаційному оскарженню.

 

Головуючий

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

І. Ходаківська





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали