АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.07.2010 р.

Справа N 22-7164

Ухвалу скасовано(згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2011 року)

Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючого - судді  Голубинського А. М., суддів  - Жданової В. С., Прокопчук Л. М., при секретарі - Опрі Ю. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 29 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбасметал", про розірвання договору та відшкодування вартості об'єкта інвестування, встановив:

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 29.03.2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Донбасметал" про розірвання договору та повернення внесених на будівництво квартири коштів задоволені частково. Договір про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" від 04.04.2008 року N 53-5/2008, укладений між ЗАТ " Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_1 розірвано, з відповідача на користь позивачки стягнуті внесені нею на будівництво грошові кошти в сумі 331916,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідно до договору ОСОБА_1 передала гроші Банку в довірче управління з метою отримання у власність об'єкту інвестування, а не будівництво об'єкту інвестування, у Банка відсутні будь-які зобов'язання, пов'язані з будівництвом об'єкту інвестування та вводом його в експлуатацію. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 року зобов'язання щодо організації спорудження об'єктів будівництва і своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від об'єму замовлення на будівництво покладено за забудовника ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Донбасметал", яке повинно відповідати за порушення строків будівництва. Крім того, Правилами Фонду фінансування передбачено, що грошові кошти позивачці повинні бути повернуті Забудовником. Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі і житлового будівництва" до 01.01.2012 року забороняється розірвання фізичними і юридичними особами будь-яких договорів, результатам яких є передача забудовником закінченого об'єкту(частини об'єкту) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено 100 % вартості об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва. Зазначені обставини у сукупності унеможливлюють повернення грошей позивачці за рахунок коштів Банку.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги. Представник відповідачки заперечувала проти викладених доводів, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 4 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Пролетарське відділення Промінвестбанку в м. Донецьку" укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва /ФФБ/ виду "А" N 53-5/2008, у відповідності до якого позивачка на підставі повного визнання нею правил Фонду фінансування будівництва дев'яти поверхового 2-х секційного житлового будинку за адресою м. Донецьк, бульвар Шахтобудівників будинок N 486 передала кошти у розмірі 331916 гривень відповідачу у довірче управління з метою отримання у власність об'єкту інвестування. У відповідності до п. 1.7 вказаного договору за нею був закріплений об'єкт інвестування: однокімнатна квартира N 5, загальною площею 52,17 кв. м, розташована на 3 поверсі будинку N 48-б по вул. Шахтобудівників у м. Донецьку. Банк видав позивачці свідоцтво про участь у ФФБ виду "А. Відповідно до п. 1.11 Договору, запланованим терміном введення об'єкту будівництва в експлуатацію був IV квартал 2008 року, але не пізніше 1 січня 2009 року. У встановлений договором строк будинок в експлуатацію введений не був, виконано на 37 %, будівництво будинку зупинено на невизначений термін. Позивачка у відповідності до умов договору зверталась до відповідача із заявами про припинення участі у ФФБ, але на її вимогу гроші повернуті не були і Банк не вчинив дій, передбачених договором, щодо повернення їй внесених коштів у зв'язку із невиконанням договору.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 509 ч. 1 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог - цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачка ОСОБА_1 із свого боку виконала взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору від 04.004.2008 р. внесла у Банк на рахунок ФФБ 100 % вартості квартири 331916 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягненні з відповідача вкладений у ФФБ коштів 331916,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у встановлений договором строк не виконав свої зобов'язання за договором, тому відповідно до ст. ст. 526, 651, 612 ЦК України його необхідно визнати таким, що прострочив зобов'язання. З вини відповідача позивачка ОСОБА_1 позбавлена того, на що розраховувала при укладанні договору. Через істотні порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов вірного висновку про розірвання укладеного між сторонами договору.

Висновок суду є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та нормам цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Як вбачається з матеріалів справи, невиконання відповідачем своїх зобов'язань у визначений договором строк є істотним порушенням договору, оскільки позивач позбавлений можливості отримати оплачену квартиру і відповідно до наданих пояснень сторін вказаний договір в найближчий час виконаний не буде що призвело до спричинення позивачці втрат майнового характеру.

Крім того, відповідно до п. 4.4.3 договору Довіритель /позивачка/ до запланованої дати введення об'єкта будівництва в експлуатацію має право відмовитись від участі у ФФБ шляхом розірвання договору та отримати з ФФБ кошти на умовах Правил ФФБ та договору.

З матеріалів справи видно, що позивачка 26.11.2008 р. звернулась до відповідача із заявою розірвання договору та повернення внесених коштів /а. с. 16/, але її заява не була задоволена, гроші не були повернуті. З повідомлення Банку видно, що позивачці рекомендовано доручити Банку " від її імені, в її інтересах, за її рахунок" звернутися до господарського суду з вимогою про стягнення суми боргу з Забудовника. /а. с. 17/

Вбачається, що відповідно до п.5.5 Договору Управитель /банк/ повертає внесені Довірителем кошти протягом 30 днів з дня подання заяви про відмову від участі у ФФБ. Згідно Договору N 46-5/2008 р. від 26.03.2008 р., укладеному між Управителем-Банком та Забудовником НВП "Донбасметал" п. 4.1.13 Управитель направляє Забудовнику вимогу про повернення коштів для розрахунку з Довірителем.

Встановлено, що Банк не вчинив передбачених договором дій, направлених на повернення позивачці внесених коштів. Вимога про повернення, передбачена п. 4.1.14.3 Договору, Забудовнику пред'явлена не була, з позовом про повернення коштів до суду Банк відповідно до Договору не звернувся. Протягом тривалого часу Банк не вчинив дій щодо звернення стягнення на майно Забудовника, передане в іпотеку. З направленого позивачці ОСОБА_1 повідомлення вбачається, що Банк фактично відмовився виконувати свої зобов'язання щодо повернення їй внесених коштів.

Відповідно до Закону України від 19.06.2003 р. "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління фондом... При цьому банк-управитель несе відповідальність за їх збереження власними коштами.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внесені позивачкою грошові кошти на будівництво об'єкту підлягають стягненню з банку, як сторони за Договором, яка не виконала взяті на себе зобов'язання, тому повинна нести відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі т а житлового будівництва" заборонено розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 % вартості об'єкту (частини об'єкту) житлового будівництва крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін. Суд в рішенні зазначив, що ця заборона не застосовується, якщо визначений термін прийняття, в експлуатацію об'єкту будівництва переноситься більше ніж на 18 місяців. Вбачається, що на час розгляду справи в суді готовність об'єкту складає 37 %, протягом більше ніж 18 місяців будівництво не ведеться, строк введення в експлуатацію об'єкту взагалі не визначений.

При розгляді справи суд першої інстанції вірно визначив, що договірні зобов'язанні у позивачки виникли саме з Банком, якому вона передала кошти на будівництво, тому відповідальність за їх використання, збереження повинен нести Банк.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України апеляційний суд, ухвалив:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства" Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відхилити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 29 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

 

Головуючий

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали