ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.03.2011 р.

N К-55095/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Харченка В. В., Гончар Л. Я., Конюшка К. В., Цуркана М. І., Бим М. Є., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року у справі за позовом прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Поділля" щодо зобов'язання відповідача самостійно розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню, встановила:

У лютому 2008 року прокурор Замостянського району м. Вінниці в інтересах Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства "Поділля" щодо зобов'язання відповідача самостійно розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

На судові рішення надійшла касаційна скарга, в якій Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу встановленого частиною першою цієї статті і забезпечують працевлаштування інвалідів.

За даними "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік" (форма 10-ПІ річна): середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства складала 195 осіб; кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4 % нормативу - 8 осіб. Фактично на підприємстві у 2006 році працювало 8 інвалідів.

В розділі II даного Звіту відповідачем було зазначено 10 осіб, яким встановлена інвалідність та кількість відпрацьованих ними місяців в 2006 році, сумарність яких складає 97 місяців.

Відповідно до п. 3.3.1 - 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві, шляхом підсумку середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року, СВАТ "Поділля" було обчислено чисельність працюючих інвалідів штатних працівників. За результатами такого розрахунку відповідач визначив, що в 2006 році у нього працювало 8 інвалідів (повний робочий рік).

Проте, з таким розрахунком позивач не погодився, у зв'язку з чим самостійно вніс зміни до поданого відповідачем звіту, шляхом внесення у графу 8 меншу кількість місяців, відпрацьованих інвалідами.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що законодавством України не передбачено обов'язку підприємства сплачувати штрафні санкції в залежності від тривалості перебування інваліда на відповідній посаді.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст. ст. 225 - 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судових рішень, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відхилити, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Суддя

В. В. Харченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали