ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09.03.2017 р.

N К/800/24116/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Швеця В. В., Рецебуринського Ю. Й., Штульман І. В., провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_4 до Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування акту та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, встановила:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив скасувати акт про проведення прилюдних торгів від 15 квітня 2013 року та відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом N 2-6060/2010 виданим Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 17 серпня 2010 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування зазначених рішень та прийняття нового - про направлення справи на розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач оскаржує дії державного виконавця Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції з проведення прилюдних торгів щодо об'єкту нерухомого майна, яке підлягало примусовій реалізації в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2010 року у цивільній справі N 2-6060/2010.

При цьому, позивач вказував на незаконну реалізацію зазначеного об'єкта нерухомості державним виконавцем через ТОВ "ТД Еліт сервіс", оскільки на момент проведення торгів, договір із зазначеною юридичною особою був розірваний, та ТОВ "ТД Еліт сервіс" було виключено із переліку спеціалізованих організацій, з якими органами ДВС можуть укладатися договори про реалізацію арештованого майна.

У зв'язку з чим, позивач просить суд скасувати акт про проведення прилюдних торгів від 15 квітня 2013 року та відновити виконавче провадження за виконавчим листом N 2-6060/2010, виданим Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 17 серпня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов цивільних судів.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Відповідно до статті 383 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Крім того, в частині 4 статті 82 Закону "Про виконавче провадження" зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що компетенція адміністративних судів, установлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не поширюється на даний спір, оскільки він має розглядатися в порядку, передбаченому нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа N 825/2566/14) (Постанова N 21-278а15).

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, якщо визнає, що при їх ухваленні суди не порушили норми матеріального та процесуального права.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування прийнятих ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

 

Судді:

В. В. Швець

 

Ю. Й. Рецебуринський

 

І. В. Штульман




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали