ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.10.2011 р.

N К-2027/09

Вищий адміністративний суд України у складі: судді Костенко М. І. - головуючий, судді: Маринчак Н. Є., Рибченко А. О., Степашко О. І., Федоров М. О., при секретарі Сватко А. О., розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ) на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 у справі N 2а-1940/08 (22-а-1497/08) за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ОСОБА_1) до ДПІ про скасування актів індивідуальної дії.

Судове засідання проведено за участю представників: позивача - не з'явились, відповідача - Кеміня В. В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою окружного адміністративного суду від 17.09.2008, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.05.2008 N 0010001701/0 та N 0009991701/0, а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.2008 N 0004482303 з мотивів неправомірного віднесення податковим органом до виручки позивача транзитних коштів, одержаних ним від реалізації послуг за комісійними та агентськими договорами, що, в свою чергу, призвело до хибного висновку ДПІ про порушення СПД ОСОБА_1 законодавчо встановлених умов перебування на спрощеній системі оподаткування та до незаконного оподаткування доходів позивача у спірний період в загальному порядку.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного судів та відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що виручкою суб'єкта господарювання у розумінні пункту 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ) є будь-які кошти, які надійшли на рахунок такого суб'єкта незалежно від їх правової природи договорів, якими опосередковані відповідні надходження, а відтак за наслідками перевищення законодавчо встановленого граничного обсягу виручки з 3 кварталу 2005 року позивач втратив право на застосування пільгового режиму оподаткування.

У запереченні на касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.12.2007, оформлену актом від 19.05.2008 N 1151/1990701733/17-1. В ході цієї перевірки було виявлено, що позивач, перебуваючи у перевірений період на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, за наслідками господарської діяльності за 1 та 2 квартали 2005 року перевищив законодавчо встановлений граничний обсяг виручки для суб'єктів малого підприємництва. Наведене стало підставою для висновку податкового органу про необхідність оподаткування доходів позивача, отриманих починаючи з 3 кварталу 2005 року, за загальними правилами оподаткування, у зв'язку з чим ДПІ було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 83265,17 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2008 N 0009991701/0 та податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 279561 грн. (у тому числі 182974 грн. за основним платежем та 96587 грн. за штрафними санкціями) згідно з податковим повідомленням-рішенням від 30.05.2008 N 0010001701/0. Крім того, на підставі висновку про наявність у позивача обов'язку застосовувати РРО під час реалізації послуг внаслідок втрати права на сплату єдиного податку контролюючим органом було застосовано до СПД ОСОБА_1 штраф у сумі 11710509,25 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.2008 N 0004482303.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством із цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством, зокрема, є Указ, яким запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.

При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Водночас порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Приписами статті 6 Указу визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку.

Відповідно до статті 2 цього Указу фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Таким чином, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом.

Згідно зі статтею 5 Указу в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

У той же час зазначений Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

При цьому з огляду на приписи пункту 1 Указу, в силу вимог яких виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг), при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, підлягає врахуванню і сума виручки платника єдиного податку-комісіонера, одержана на підставі комісійних угод.

А відтак попередні судові інстанції помилково визнали незаконним донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань за названими податковими повідомленнями-рішеннями.

Водночас відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення порядку здійснення розрахункових операцій підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, які можуть застосовуватися виключно у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

А відтак судам слід було встановити, яка сума штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.05.2008 N 0004482303 була застосована до СПД ОСОБА_1 у межах названого строку (тобто, за порушення, вчинені позивачем з 30.05.2007).

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 у справі N 2а-1940/08 (22-а-1497/08) скасувати.

3. У задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2008 N 0010001701/0 та N 0009991701/0 відмовити.

4. В решті справу N 2а-1940/08 (22-а-1497/08) направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя:

М. І. Костенко

Судді:

Н. Є. Маринчак

 

А. О. Рибченко

 

О. І. Степашко

 

М. О. Федоров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали