Додаткова копія: Про скасування арешту майна

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

27.12.2018 р.

Справа N 757/62708/18-к

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - Білоцерківець О. А., при секретарі - Король А. О., за участю представника заявника - Л. А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Л. А. А., який діє в інтересах ТОВ "Демайд" про скасування арешту майна, встановив:

Адвокат Л. А. А., який діє в інтересах ТОВ "Демайд" звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням в порядку ст. 174 КПК України ( N 4651-VI) про скасування арешту майна.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні N 42018000000001759 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2018 (справа N 757/58462/18-к) накладено арешт на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ "Демайд" (код 41776147), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно, та на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2018 (справа N 757/58413/18-к) на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "ДЕМАЙД": N 26009455048416, відкритого в АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43; N 26003924434739, відкритого в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1.

У судовому засіданні представник заявника клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за N 42018000000001759 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2018 у справі N 757/58462/18-к накладено арешт, зокрема, на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ "ДЕМАЙД" (код 41776147), із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2018 у справі N 757/58413/18-к на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "ДЕМАЙД": N 26009455048416, відкритого в АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43; N 26003924434739, відкритого в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1.

Згідно з п. 18 ст. 3 КПК України ( N 4651-VI) до повноважень слідчого судді суду першої інстанції належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом ( N 4651-VI), судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 174 КПК України ( N 4651-VI) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом ( N 4651-VI) порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, статтями 7 ( N 4651-VI), 16 КПК України ( N 4651-VI) встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом ( N 4651-VI).

Згідно ст. 2 КПК України ( N 4651-VI), завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК України ( N 4651-VI) передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом ( N 4651-VI) порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України ( N 4651-VI) узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обгрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України ( N 4651-VI) при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ісмаїлов проти Росії" від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series A N 296-A, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України ( N 4651-VI) та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94 ( N 4651-VI), ст. 132 ( N 4651-VI), ст. 173 КПК України ( N 4651-VI), повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Правилами частини 10 статті 170 КПК України ( N 4651-VI) встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом ( N 4651-VI) порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Пункт 200-1.5 ст. 200-1 ПК України визначає, що з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що арештовані суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) не є майном в розумінні ч. 10 ст. 170 КПК України ( N 4651-VI).

Дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт на майно, слідчий суддя вважає, що накладення арешту на рахунки зазначеного підприємства паралізує його нормальну господарську діяльність та позбавляє можливості товариство виконувати зобов'язання перед державною, унеможливлює реєстрацію податкових накладних, та відповідно виконання ним вимог ст. 200-1 ПК України.

Отже, в умовах реалізації сторонами конституційного принципу змагальності і свободи в наданні ними суду своїх доказів, слідчим суддею встановлені фактичні дані для висновку про відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння та обумовлювали арешт майна ТОВ "Демайд", оскільки дане підприємство не є юридичною особою, стосовно якої здійснюється досудове розслідування, співробітники підприємств не є підозрюваними в кримінальному провадженні, що виключає можливість накладення арешту з підстав визначених ст. 170 КПК України ( N 4651-VI).

На підставі викладеного, керуючись ст. 170 - 175 ( N 4651-VI), 309 ( N 4651-VI), 392 ( N 4651-VI), 532 КПК України ( N 4651-VI), ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2018 року, на суми ПДВ на рахунках в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміти ПДВ) по ТОВ "Демайд" (код 41776147).

Скасувати заборону використовувати або будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.11.2018 року грошові кошти, які знаходяться на рахунках: N 26009455048416 ТОВ "ДЕМАЙД" (код ЄДРПОУ 41776147), відкритого в АТ "ОТП БАНК" (МФО 300528), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 43; N 26003924434739 ТОВ "ДЕМАЙД" (код ЄДРПОУ 41776147), відкритого в АБ "УКРГАЗБАНК" (МФО 320478), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Слідчий суддя

О. А. Білоцерківець




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали