ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

02.05.2018 р.

Справа N 816/909/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого, судді - Клочка К. І., за участю: секретаря судового засідання - Вязун К. Ю., представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "БАХМУТ" до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації ( N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК). Під час розгляду справи суд встановив:

20 березня 2018 року Споживче товариство "БАХМУТ" (далі - СТ "БАХМУТ") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про скасування індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018 ( N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржена податкова консультація не містить конкретних відповідей на перше та друге питання, відповідь на третє питання суперечить законодавству.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на правомірність оскарженої консультації.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

11 січня 2018 року СТ "БАХМУТ" звернулося до ДФС про надання письмової індивідуальної консультації в порядку статті 52 Податкового кодексу України (а. с. 18-20).

У першому питанні позивач просив роз'яснити якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення про встановлення чи зміну ставок місцевих податків, в якому зазначає про надання йому зворотньої сили в часі (дата набрання чинності рішення передує даті його прийняття/опублікування), то чи зобов'язаний платник податку сплачувати податки з урахуванням зворотньої дії рішення в часі? Чи може бути притягнуто платника податку до відповідальності за Податковим кодексом, якщо він буде сплачувати податки за новими ставками з дати опублікування рішення органу самоврядування, а не з дати вказаної в рішенні (якщо ця дата буде передувати даті опублікування)?

У другому питанні позивач просив роз'яснити чи повинно СТ "БАХМУТ" сплачувати податок на нерухомість за своє нерухоме майно (склади), що розташоване за адресою м. Полтава, вул. Квітки Цісик, 11 з огляду на пункт "є" пп. 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України, за яким не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У третьому питанні позивач просив роз'яснити, якщо підприємство виплачує працівнику суму витрат здійснених ним при здійсненні трудових обов'язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) чи оподатковують ці суми ПДФО, військовим збором і єдиним соціальним внеском.

23.02.2018 ДФС надало позивачу податкову консультацію, у якій зазначило наступне.

По першому питанню: оскільки акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, то вирішення питання припинення дії актів, що містять подібні норми, має здійснюватися в порядку, встановленому законом.

По другому питанню: оскільки майно підприємств складається із виробничих та невиробничих фондів, а фактичне головне призначення кожного конкретного об'єкта нерухомості встановлюється у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації, то Товариству доцільно звернутися до органу, уповноваженого на ведення Класифікатора за отриманням необхідного висновку про фактичне головне призначення його об'єктів.

По третьому питанню викладено норми податкового законодавства щодо справляння податку на доходи фізичних осіб і військового збору у запитуваній ситуації та зроблено такий висновок: оскільки фізичною особою (працівником) придбання товарів для потреб юридичної особи здійснено за рахунок власних коштів, тобто юридичною особою (працедавцем) попередньо не видавалися кошти під звіт, то сума коштів, виплачених такій фізичній особі за вказані товари, включається до її загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інші доходи та оподатковується на загальних підставах. При цьому зазначена сума коштів не є базою нарахування єдиного внеску.

Не погодившись з індивідуальною податковою консультацією позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.172-1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Процедуру надання податкових консультацій та наслідки їх застосування врегульовано Главою 3 ПК.

Так, за приписами пункту 52.1 статті 52 ПК за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно пункту 52.3 статті 52 ПК індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Таким чином, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є:

- опис питань, що порушуються платником податків;

- обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

- висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.04.2018 по справі N 826/2032/16.

Оцінюючи оскаржену податкову консультацію ( N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) на предмет відповідності її зазначеним критеріям суд дійшов висновку, що вона не містить висновку з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства в частині відповідей на перше та друге питання, а, відтак, не відповідає вимогам, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV).

Стосовно третього питання суд зазначає наступне.

Як зазначалося судом, у третьому питанні позивач просив роз'яснити випадок, коли підприємство виплачує працівнику суму витрат здійснених ним при здійсненні трудових обов'язків на користь підприємства (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) чи оподатковують ці суми ПДФО, військовим збором і єдиним соціальним внеском.

Підставою для висновку ДФС про необхідність оподаткування зазначених витрат на загальних підставах стало те, що пунктом 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог. Оскільки юридичною особою кошти під звіт не видавалися, то сума коштів, на думку відповідача, включається до загального оподатковуваного доходу.

Разом з тим суд не може погодитися із таким висновком контролюючого органу з наступних причин.

Справляння податку на доходи фізичних осіб врегульовано главою 4 Податкового кодексу України.

Так статтею 163 Податкового кодексу України визначено об'єкт оподаткування.

Пункт 163.1 Об'єктом оподаткування резидента є:

- 163.1.1 загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- 163.1.2 доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

Статтею 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Наказом Міністерства Фінансів N 290 від 29.11.99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 5 зазначеного Положення визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 13.03.2018 по справі N 826/2226/15.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов'язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.

За таких обставин, відповідь на третє питання, викладене у оскарженій податковій консультації ( N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК) не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, суд враховує норму пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Необхідність врахування цієї норми контролюючими органами підтверджено і у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Shchokin v. Ukraine" (Рішення) та від 07.07.2011 у справі "Serkov v. Ukraine" (Рішення).

В обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно, на думку Європейського Суду з прав людини, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності прийнятої ним податкової консультації, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Перевіряючи правомірність оскарженої податкової консультації, як акта індивідуальної дії відповідно до приписів статті 53 ПК, та обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача суд, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною та скасувати оскаржену податкову консультацію Державної фіскальної служби України N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018 ( N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).

Згідно до частин 1 ( N 2747-IV), 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу ( N 2747-IV), стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241 - 245 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), вирішив:

Адміністративний позов споживчого товариства "БАХМУТ" (вул. Квітки Цісик, буд. 11, м. Полтава, Полтавська область, 36000) до Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК від 23.02.2018 ( N 765/6/99-99-12-02-03-15/ІПК).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної Фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на користь споживчого товариства "БАХМУТ" (код ЄДРПОУ 41368867) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 (тисяча сімсот шістдесят дві гривні) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 травня 2018 року

 

Суддя

ОСОБА_3




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали