ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 27 жовтня 2016 року

Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі: головуючого, судді-доповідача - Ковтюк Є. І., суддів: Вус С. М., Гошовської Т. В., Канигіної Г. В., Кузьменко О. Т., Пошви Б. М., Школярова В. Ф., при секретарях: Коваленко О. В., Тімчинській І. О., за участю: засудженого - ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника - Ш. О. С., прокурора Генеральної прокуратури України - К. М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою захисника Ш. О. С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2016 року, установила:

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, такого, що відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) не має судимості, засуджено за частиною третьою статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки із звільненням на підставі статті 75 КК від відбування покарання з випробуванням з трирічним іспитовим строком і покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3 і 4 статті 76 цього Кодексу.

Жовтневий районний суд м. Харкова ухвалою від 20 липня 2015 року задовольнив подання начальника Жовтневого МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області, скасував звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 червня 2013 року, та направив його для відбування призначеного судом покарання.

Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 8 жовтня 2015 року апеляційну скаргу захисника Ш. О. С. залишив без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2015 року - без зміни.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 26 січня 2016 року на підставі пункту 1 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України ( N 4651-VI) (далі - КПК) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Ш. О. С. на ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 липня 2015 року й апеляційного суду Харківської області від 8 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_1.

Касаційний суд мотивував своє рішення тим, що оскаржувані захисником судові рішення постановлені в порядку виконання судових рішень, а тому їх оскарження в касаційному порядку не передбачено частиною п'ятою статті 539 КПК ( N 4651-VI).

У заяві захисник Ш. О. С. порушує питання про перегляд Верховним Судом України (далі - Суд) ухвали суду касаційної інстанції щодо ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 3 статті 445 КПК ( N 4651-VI). Указує на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми частини п'ятої статті 539 КПК ( N 4651-VI), викладеному в постанові Суду від 11 лютого 2016 року в справі N 5-331кс15 (Постанова N 5-331кс15).

Обґрунтовує заяву тим, що у вказаній вище постанові Суд висловив правову позицію щодо норми права, передбаченої частиною п'ятою статті 539 КПК ( N 4651-VI), зазначивши, що норма статті 539 КПК ( N 4651-VI) не може слугувати аргументом при розгляді питання про те, чи може бути зазначене в ній судове рішення оскаржене в касаційному порядку, оскільки не належить до норм права, які регулюють провадження в суді касаційної інстанції. Норма частини п'ятої статті 539 КПК за редакційною формою викладення надає правової визначеності перегляду в апеляційному порядку (щодо можливості оскарження) і зовсім не торкається сфери касації. Натомість в оспореній ухвалі суд касаційної інстанції, пославшись на частину п'яту статті 539 КПК, дійшов висновку, що оскарження в касаційному порядку судових рішень, постановлених за результатами вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, до яких належать й оскаржувані захисником рішення, не передбачено законом.

На думку заявника, суд касаційної інстанції у справі щодо ОСОБА_1 без наведення відповідних мотивів відступив від правової позиції Суду. З урахуванням наведених доводів заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Судова палата у кримінальних справах Суду заслухала суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_1 і захисника Ш. О. С., які просили заяву задовольнити, думку прокурора про відсутність підстав для її задоволення, перевірила матеріали кримінального провадження та матеріали, додані до заяви, обговорила доводи заяви, вивчила висновки членів Науково-консультативної ради при Суді і дійшла такого висновку.

1. Справа про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2016 року щодо ОСОБА_1 допущена до провадження Суду за заявою захисника Ш. О. С., у якій він посилається на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норми частини п'ятої статті 539 КПК ( N 4651-VI), викладеному в постанові Суду від 11 лютого 2016 року в справі N 5-331кс15 (Постанова N 5-331кс15).

2. Відповідно до пункту 3 статті 445 КПК ( N 4651-VI) підставою для перегляду судових рішень Судом, що набрали законної сили, є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові Суду.

Особливість перегляду судових рішень в аспекті пункту 3 статті 445 КПК ( N 4651-VI) полягає в тому, що висновок щодо правильності правозастосування надається Судом за результатами розгляду конкретної справи про перегляд судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1 ( N 4651-VI) і 2 статті 445 цього Кодексу ( N 4651-VI), і завжди обумовлений її обставинами, які становлять межі розгляду справи.

Суд нагадує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично

підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох думок на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть бути лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. справи "Пономарьов проти України", "Брумареску проти Румунії").

3. Вирішуючи питання про наявність підстави для розгляду справи за заявою захисника Ш. О. С., Суд виходить з такого.

За змістом постанови Суду від 11 лютого 2016 року (Постанова N 5-331кс15), предметом розгляду справи N 5-331кс15 було питання про те, чи підлягають оскарженню в касаційному порядку судові рішення щодо застосування амністії. У цій постанові Суд констатував неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої частиною другою статті 424 КПК ( N 4651-VI), та виклав свою правову позицію, згідно з якою касаційне оскарження судових рішень про застосування (незастосування) амністії узгоджується з положеннями Конституції України та КПК ( N 4651-VI), який не встановлює заборони на оскарження в касаційному порядку рішень суду щодо амністії.

У контексті формулювання цього висновку Суд зауважив, що питання застосування амністії не належать до кола питань, які регулюються нормами розділу VIII КПК "Виконання судових рішень ( N 4651-VI)", у тому числі й статтею 539 ( N 4651-VI), яка законодавчих застережень щодо перегляду судових рішень про амністію в касаційному порядку не містить.

Натомість у справі щодо ОСОБА_1 розглядалось подання начальника Жовтневого МРВ КВІ УДПтС України в Харківській області про скасування іспитового строку та направлення засудженого в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання. Вирішення цього питання віднесено до переліку питань, які, згідно з пунктом 8 частини першої статті 537 КПК ( N 4651-VI), вирішуються судом під час виконання вироків і регулюються нормами розділу VIII КПК "Виконання судових рішень" ( N 4651-VI).

В оспореному рішенні суд касаційної інстанції послався на положення частини п'ятої статті 539 КПК ( N 4651-VI), яка передбачає порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку, та відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Ш. О. С. у зв'язку з тим, що судові рішення щодо ОСОБА_1, які постановлені за результатами вирішення питання, пов'язаного з виконанням вироку, оскарженню в касаційному порядку не підлягали.

Наведене свідчить про те, що висновок Суду щодо застосування норми частини п'ятої статті 539 КПК ( N 4651-VI), викладений у постанові від 11 лютого 2016 року в справі N 5-331кс15 (Постанова N 5-331кс15), стосувався іншого питання, ніж те, яке вирішив касаційний суд у справі щодо ОСОБА_1. Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви захисника необхідно відмовити.

Керуючись статтями 453 ( N 4651-VI), 454 ( N 4651-VI), 456 Кримінального процесуального кодексу України ( N 4651-VI), Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України постановила:

Відмовити у задоволенні заяви захисника Ш. О. С. в інтересах засудженого ОСОБА_1.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім як з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 445 Кримінального процесуального кодексу України ( N 4651-VI).

 

Головуючий

Є. І. Ковтюк

Судді:

С. М. Вус

 

Т. В. Гошовська

 

Г. В. Канигіна

 

О. Т. Кузьменко

 

Б. М. Пошва

 

В. Ф. Школяров

 

* * *

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Верховного Суду в справі N 5-121кс(15) 16
27 жовтня 2016 року Судовою палатою у кримінальних справах Верховного Суду України (далі Суд) розглянута заява захисника Ш. О. С. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2016 року

За результатами перегляду відмовлено у задоволенні заяви захисника.

Погоджуючись з цим рішенням, висловлюємо окрему думку з окремих питань мотивування прийнятого рішення.

1. У заяві про перегляд ухвали порушується питання про невідповідність судового рішення суду касаційній інстанції висновку Верховного Суду України щодо застосування норми частини п'ятої статті 539 КПК ( N 4651-VI), викладеному в постанові від 11 лютого 2016 року в справі N 5-331кс15 (Постанова N 5-331кс15) (щодо ОСОБА_2).

Відмовляючи в задоволені заяви в справі N 5-121кс(15)16, Суд дійшов висновку, що висновок Суду щодо застосування норми частини п'ятої статті 539 КПК ( N 4651-VI), викладеній у постанові від 11 лютого 2016 року (Постанова N 5-331кс15), стосувався іншого питання, ніж те, яке вирішив касаційний суд у справі щодо ОСОБА_1.

Звертаємо увагу, що в рішенні від 11 лютого 2016 року (Постанова N 5-331кс15) Суд зробив висновок щодо застосування положень частини другої статті 424 КПК ( N 4651-VI) в контексті положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції. Щодо статті 539 КПК ( N 4651-VI) Суд зазначив, що вона "не може слугувати аргументом при розгляді питання про те, чи може зазначене в ній судове рішення бути оскаржене в касаційному порядку, оскільки не належить до норм права, які регулюють провадження в суді касаційної інстанції.

Наведене свідчить про те, що у задоволені заяви захисника Ш. О. С. Суд мав відмовити у зв'язку з тим, що висновок Суду в справі N 5-331кс15 стосувався інших норм, передбачених КПК ( N 4651-VI).

2. Нагадування Судом рішень Європейського суду з прав людини ("Пономарьов проти України", "Брумареску проти Румунії") щодо необхідності дотримуватися принципу юридичної визначеності остаточності рішень суду є недоречним у справі щодо ОСОБА_1.

Ухвала касаційного суду, про перегляд яких порушено питання в заяві захисника, не стосувалось остаточного рішення в справі, оскільки питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком, вирішується в стадії виконання судових рішень.

Вирішення питань в цій стадії ЄСПЛ не розглядає як такі, що підпадають під дії статті 6 Конвенції, оскільки на цій стадії суди не вирішують питання доведеності вини, відповідності призначеного покарання скоєному й т. д. (Див. пункт 27 "Посібника за статтею 6 Конвенції" на сайт ЄСПЛ (http://www.echr.coe.int/Documents/Guide_Art_6_criminal_RUS.pdf).

 

Судді Верховного Суду України:

Т. В. Гошовська

 

Г. В. Канигіна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали