ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 березня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОНВІ" до Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - Митниця, Держмитслужба відповідно), треті особи: старший інспектор Кривенка В. В., ТОВ "Житомир-Термінал-Сервіс", про визнання рішення та картки відмови незаконними, встановив:

У січні 2010 року ТОВ "ОНВІ" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати: рішення Митниці від 30 грудня 2009 року N 101000027/2009/002729/1 про визначення митної вартості товарів; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30 грудня 2009 року N 101000027/9/000426 (далі  - картка відмови).

На обґрунтування заявлених позовних вимог, ТОВ "ОНВІ" вказало, що на порушення частин другої - п'ятої статті 266 Митного кодексу України (далі - МК), незважаючи на повний обсяг підтверджуючих походження і вартість товару документів, Митниця відмовила у прийнятті митної декларації та прийняла рішення про визначення митної вартості товарів на підставі шостого (резервного) методу, що спричинило надмірну сплату позивачем коштів.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 1 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2010 року, позов задовольнив: визнав незаконними та скасував оспорюванні рішення Митниці та картку відмови.

Приймаючи рішення, суди виходили з того, що Митниця на порушення порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 МК, визначила митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 жовтня 2011 року (Постанова N К/9991/338/11) рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував і відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ТОВ "ОНВІ" звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом статей 266 - 273 МК у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2008 року, яка, на думку ТОВ "ОНВІ", підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що між компанією "YASHUN CO., LTD" (Китай) та ТОВ "ОНВІ" укладено контракт від 21 вересня 2009 року N КН-097 (далі Контракт) про купівлю-продаж грануляту магнію у кількості 110 тон.

Відповідно до пункту 2.1 Контракту вартість товару встановлюється у доларах США і складає 2 635 доларів США за одну метричну тону на умовах поставки CIF Одеса, Україна, Інкотермс 2000. Загальна вартість товару склала 289850 доларів США.

Для митного оформлення зазначеного товару ТОВ "ОНВІ" подало до Митниці вантажну митну декларацію (далі - ВМД) від 30 грудня 2009 року N 101000001/2009/013308, у якій митна вартість товару заявлена за першим методом ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у розмірі 461933 грн. 95 коп., разом із доданими до ВМД документами, що підтверджують цю вартість, а саме: інвойсом, пакувальним листом, коносаментом, накладною, комерційною пропозицією, контрактом, сертифікатом про походження товару, експортною декларацією, прайс-листом, сертифікатом якості.

На вимогу митного органу ТОВ "ОНВІ" надало калькуляцію від 8 грудня 2009 року N 553, роздруківки цінової інформації із всесвітньої мережі Інтернет (специфікація від 8 грудня 2009 року N 13), проте Митниця прийняла оспорюване рішення про визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом на підставі інформації з цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та видала картку відмови у прийнятті митної декларації та митному оформленні вказаного товару.

Крім цього, суди встановили, що позивач 16 грудня 2009 року товар за цим же Контрактом розмитнив за першим методом.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що дії Митниці щодо самостійного визначення митної вартості є правомірними, оскільки ТОВ "ОНВІ" відмовилось від підтвердження додатковими документами заявленої митної вартості ввезеного товару.

В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, а доказів послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування чи незастосування інших методів митний орган не надав.

Висновки суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 265 МК митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На підставі наведеного, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 МК зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.

Таким чином, касаційний суд дійшов помилкового висновку про правомірність дій Митниці щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною п'ятою статті 266 МК, та без обґрунтування неможливості їх застосування.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2011 року (Постанова N 21-56а10) (справа N 21-56а10), 7 лютого 2011 року (Постанова N 21-76а10) (справа N 21-76а10), 14 листопада 2011 року (Постанова N 21-213а11) (справа N 21-213а11), 6 лютого 2012 року (21-418а11).

Оскільки при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то заява ТОВ "ОНВІ" підлягає задоволенню, а постанова касаційного суду скасуванню.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ОНВІ" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2011 року (Постанова N К/9991/338/11) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали