ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

20.12.2017 р.

N 826/7413/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді - Аблова Є. В., судді - Григоровича П. О., судді - Смолія І. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу N 151 від 02.02.2016 (Перелік N 151), встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулася Компанія "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) (далі - позивач) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) та просить суд:

- скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 N 151 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" (Перелік N 151) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) (Швейцарія, registration No: CHE-115.971.060).

В обґрунтування позовних вимог позивач, серед іншого, зазначає, що у відповідача були наявні всі підстави для скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 N 151 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" (Перелік N 151) в частині, що стосується Компанії "НФ Трейдфнг АГ" (NF TRADING AG) адже останньою були усунуті порушення у вигляді нездійснення розрахунків на суму 25218400,00 доларів США.

Представник Міністерства економічного розвитку і торгівлі України проти позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.07.2017 судом на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 N 151 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" (Перелік N 151) (далі оскаржуваний та/або спірний наказ) до Компанії "НФ Трейдфнг АГ" (NF TRADING AG) застосовано індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 1 вказаного наказу (Перелік N 151) спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності застосовано до позивача у зв'язку з порушенням ним пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Як зазначає позивач ним усунуто порушення законодавства України і приведено свою зовнішньоекономічну діяльність у відповідність із законом України, а тому наявні всі підстави для скасування спірного наказу (додаткові пояснення Компанії "НФ Трейдфнг АГ" (NF TRADING AG)).

Водночас, Компанія "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) вказує, що на даний час її зобов'язання перед публічним акціонерним товариством "РІВНЕАЗОТ" по контрактам N 756-14-074 від 01.10.2014, N 756-14-075 від 10.11.2014, N 756-14-077 від 17.11.2014, N 756-14-078 від 18.11.2014, N 756-14-079 від 20.11.2014, N 756-14-080 від 20.11.2014, N 756-14-081 від 24.11.2014, N 756-14-083 від 05.12.2014, N 756-14-085 від 14.12.2014, N 756-14-086 від 29.12.2014, N 756-14-087 від 30.12.2014, N 756-14-055 від 19.06.2014, N 756-14-058 від 26.06.2014, N 756-15-001 від 05.01.2015, N 756-15-002 від 05.01.2015, N 756-15-003 від 21.01.2015, N 756-15-004 від 21.01.2015, N 756-15-005 від 22.01.2015, N 756-15-006 від 02.02.2015, наявність заборгованості за якими стала підставою для застосування спеціальної санкції, є припиненими.

Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про скасування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування, однак, всупереч статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" Міністерством економічного розвитку і торгівлі України останнє не розглянуто.

За таких обставин, Компанія "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) вважає, що її права та охоронювані законом інтереси порушено, з огляду на що звернулася до суду з метою їх захисту та відновлення.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 року N 151 (Перелік N 151) до Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG (Швейцарія)) застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Підставою для застосування санкції, стали матеріали ДФСУ за вих. N 28801/5-99-99-14-06-16 від 17.12.2015 року (вх. N 03/81200-15 від 21.12.2015 р.) щодо порушення позивачем вимог пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність", що встановлюють порядок розрахунків в іноземній валюті, а саме статей 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при проведенні зовнішньоекономічних операцій з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" (несвоєчасність розрахунків за поставлену продукцію на загальну суму 25218400 доларів США).

Листом від 05.04.2017 року (вх. N 07/23845-17 від 05.04.2017 року) позивач, керуючись вимогами статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", звернувся до відповідача з клопотанням про скасування дії зазначеної санкції.

Згідно з п. 1 наказу від 02.02.2016 р. N 151 (Перелік N 151) за порушення пов'язаних із Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" законів України, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосовано до позивача спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - зазначеного у додатку 45 до цього наказу (Перелік N 151).

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем, Компанією "NF TRADING FZE" та ПАТ "РІВНЕАЗОТ" 28.05.2015 року було укладено тристоронній договір про переведення боргу відповідно до якого Компанія "NF TRADING FZE" взяла на себе зобов'язання позивача щодо погашення заборгованості перед ПАТ "РІВНЕАЗОТ" по контрактам N 756-14-074 від 01.10.2014 p., N 756-14-075 від 10.11.2014 р. N 756-14-077 від 17.11.2014 р., N 756-14-078 від 18.11.2014 р., N 756-14-079 від 20.11.2014 р., N 756-14-080 від 20.11.2014 р. N 756-14-081 від 24.11.2014 р., N 756-14-083 від 05.12.2014 р., N 756-14-085 від 24.12.2014 р., N 756-14-086 від 29.12.2014 р., N 756-14-087 від 30.12.2014 р., N 756-14-055 від 19.06.2014 р., N 756-14-058 від 26.06.2014 р., N 756-15-001 від 05.01.2015 р., N 756-15-002 від 05.01.2015 р., N 756-15-003 від 21.01.2015 р., N 756-15-004 від 21.01.2015 р., N 756-15-005 від 22.01.2015 р., N 756-15-006 від 02.02.2015 р.

У подальшому, між Компанією "NF TRADING FZE", Компанією "Almira Investment Ltd" та ПАТ "РІВНЕАЗОТ" 31.10.2016 року підписано ряд договорів відповідно до яких борги Компанії "NF TRADING FZE" (які були попередньо переведені від Позивача) по переліченим вище зовнішньоекономічним контрактам переведено на Нового боржника - Компанію "Almira Investment Ltd".

Враховуючи наявність заборгованості Компанії "Almira Investment Ltd" перед ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на підставі вищевказаних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на загальну суму 25218400,00 доларів США, та наявність зустрічної заборгованості ПАТ "РІВНЕАЗОТ" перед Компанією "Almira Investment Ltd" 01.12.2016 року, 01.12.2016 року між ПАТ "РІВНЕАЗОТ" та Компанією "Almira Investment Ltd" підписано Акти про зарахування зустрічних однорідних вимог. Пунктом 3 Актів визначено, що сторони домовились про припинення грошових зобов'язань, зазначених в пунктах 1, 2 даних Актів, зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Після підписання сторонами цих Актів заборгованість Компанії "Almira Investment Ltd" перед ПАТ "РІВНЕАЗОТ" по контрактам N 756-14-074 від 01.10.2014 р., N 756-14-075 від 10.11.2014 р., N 756-14-077 від 17.11.2014 р., N 756-14-078 від 18.11.2014 р., N 756-14-079 від 20.11.2014 р., N 756-14-080 від 20.11.2014 р. N 756-14-081 від 24.11.2014 р., N 756-14-083 від 05.12.2014 р., N 756-14-085 від 24.12.2014 р., N 756-14-086 від 29.12.2014 р., N 756-14-087 від 30.12.2014 р., N 756-14-055 від 19.06.2014 р., N 756-14-058 від 26.06.2014 р., N 756-15-001 від 05.01.2015 р., N 756-15-002 від 05.01.2015 р., N 756-15-003 від 21.01.2015 р., N 756-15-004 від 21.01.2015 р., N 756-15-005 від 22.01.2015 р., N 756-15-006 від 02.02.2015 р. вважається погашеною в повному обсязі (п. 4.1. Актів зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2016 р. та від 06.12.2016 р.).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Частиною другою статті 37 зазначеного Закону встановлено, що санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Згідно з частинами п'ятою, шостою та сьомою статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Частиною десятою статті 37 зазначеного Закону встановлено, що якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Згідно з частинами тринадцятою та чотирнадцятою статті 37 зазначеного Закону, клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України. Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Позивач звернувся до відповідача з клопотанням від 05.04.2017 року (вх. N 07/23845-17 від 05.04.2017 року) про скасування дії спеціальної санкції (індивідуального режиму ліцензування). До зазначеного клопотання позивачем на підтвердження факту усунення порушень у зв'язку з допущення яких до нього було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України було додано копії зовнішньоекономічних контрактів, виписки по особовому рахунку, угод про переведення боргу, актів зарахування зустрічних однорідних угод.

За результатами розгляду вказаного клопотання листом від 11.05.2017 N 4102-13/15296-07 відповідач повідомив позивача про те, що для розгляду питання про тимчасове зупинення (скасування) дії спеціальної санкції позивача необхідно додатково надати до Мінекономрозвитку України належним чином завірені копії матеріалів щодо усунення правопорушень та приведення своєї діяльності до норм чинного законодавства України станом на поточну дату та довідки з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Таким чином, з наданої відповідачем відповіді вбачається, що ним не було досліджено додані позивачем до клопотання від 05.04.2017 (вх. N 07/23845-17 від 05.04.2017 року) документи та надано оцінку наведеним позивачем в клопотанні фактам, з огляду на що лист від 11.05.2017 N 4102-13/15296-07 не може бути прийнятий судом, як належний спосіб реагування відповідача за результатами розгляду клопотання позивача від 05.04.2017 (вх. N 07/23845-17 від 05.04.2017 року).

Доказів на підтвердження факту прийняття за результатами розгляду клопотання позивача від 05.04.2017 (вх. N 07/23845-17 від 05.04.2017 року) інших рішень, крім складення листа від 11.05.2017 N 4102-13/15296-07 відповідачем суду надано не було, як і не було зазначено про наявність відповідного факту.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем клопотання позивача від 05.04.2017 (вх. N 07/23845-17 від 05.04.2017 року) було належним чином розглянуто та за його результатами було прийнято відповідне рішення.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною першою статті 2 Цивільного кодексу України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, відносини між позивачем та компанією - нерезидентом є цивільно-правовими як відносини між юридично рівними та самостійними у майновому відношенні суб'єктами - юридичними особами, що виникли на підставі відповідних договорів.

Як передбачено частиною другою статті 4 Цивільного кодексу України, цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України, главою 50 якого визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких як належним чином проведене виконання, так і зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до частини першої статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав. Для проведення зарахування необхідна наявність умов: вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з взаємних зобов'язань між двома особами: вимоги повинні бути однорідними (зокрема, грошові вимоги в одній валюті); строк виконання за зустрічними вимогами має настати.

Вимоги позивача і компанії "Almira Investment Ltd" відповідають усім зазначеним умовам.

Відповідно до частини першої статті 602 Цивільного кодексу України, не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках встановлених договором або законом.

Пунктом 5 частини першої статті 602 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначаються виключно договором або законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципами: свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 6 зазначеного Закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" не передбачено будь-яких обмежень чи заборон щодо проведення заліку зустрічних взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено строк, протягом якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 17.12.2015 N 28801/5/99-99-22-05-02-16 та наказу від 02.02.2016 N 151 (Перелік N 151), саме нездійснення розрахунків стало підставою для застосування до позивача спеціальної економічної санкції - індивідуального режиму ліцензування.

Водночас, Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не встановлено заборони на здійснення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності. Закон не виключає можливості припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, спеціальним законодавством - Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не заборонено проведення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності, а Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України прямо передбачена можливість проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Зазначене узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України (ухвала від 02.06.2015 у справі N 826/17716/14, ухвала від 05.04.2016 (Ухвала N 2а/1570/6741/2011, К/800/66313/14, К/800/68227/14) у справі N 2а/1570/6741/11, ухвала від 20.10.2015 у справі N 826/3917/14).

Як вже було зазначено судом, положеннями статті 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" чітко визначено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженому наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 N 52 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.05.2000 за N 260/4481

Пунктом 4.17 розділу 4 вказаного Положення встановлено, що дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Між Компанією NF TRADING AG та Компанією NF TRADING FZE укладено угоди про переведення боргу та в подальшому угоди про переведення боргу укладено між Компанією NF TRADING FZE та Компанією Almira Investment Ltd, яка погасила його шляхом проведення зарахувань зустрічних однорідних вимог з позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями угод про переведення боргу та актами про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З моменту проведення таких зарахувань відповідні зобов'язання Компанії NF TRADING FZE перед позивачем припинені на підставі частини першої статті 601 Цивільного кодексу України, внаслідок чого відсутні підстави для перерахування валютної виручки від позивачу у відповідних сумах.

Тобто, позивачем, у результаті переведення боргу від Компанії NF TRADING AG до Компанії NF TRADING FZE, та від останньої до Компанії Almira Investment Ltd, і проведення заліків зустрічних однорідних вимог між компанію Almira Investment Ltd та позивачем, було усунуто порушення у вигляді нездійснення розрахунків зазначених в наказі відповідача.

Таким чином, зважаючи на факт усунення позивачем порушення, звернення останнього до відповідача із відповідним клопотанням та не вчинення відповідачем дій, обумовлених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спрямованих на скасування застосованих спеціальних санкцій по відношенню до позивача (у зв'язку з надходженням клопотання останнього), суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до позивача шляхом видачі оскаржуваного наказу.

Керуючись статтями 6 ( N 2747-IV), 8 ( N 2747-IV), 9 ( N 2747-IV), 77 ( N 2747-IV), 243 - 246 КАС України ( N 2747-IV), Окружний адміністративний суд міста Києва вирішив:

1. Позовні вимоги Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) задовольнити.

2. Скасувати наказ скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 N 151 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" (Перелік N 151) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) (Швейцарія, registration No: CHE-115.971.060), зазначеної в пункті 45 Додатка до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 року N 151 "Перелік іноземних суб'єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальну санкцію-індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України" (Перелік N 151).

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 37508596) на користь Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) (Швейцарія, registration No: CHE-115.971.060), понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV). Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293 ( N 2747-IV), 295 - 297 КАС України ( N 2747-IV).

 

Головуючий, суддя

Є. В. Аблов

Судді:

П. О. Григорович

 

І. В. Смолій




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали