КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

14.03.2018 р.

Справа N 826/7413/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Епель О. В., суддів: Карпушової О. В., Кобаля М. І., за участю секретаря Лісник Т. В., представника позивача - Н. Л. Ю., представника відповідача - С. О. В., розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року (Рішення N 826/7413/17) у справі: за позовом Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про скасування наказу, встановив:

Компанія "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) про скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.02.2016 р. N 151 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України" (Перелік N 151) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до Компанії "НФ Трейдінг АГ" (NF TRADING AG) (Швейцарія, registration No: CHE-115.971.060).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року (Рішення N 826/7413/17) адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що застосування до позивача спеціальної санкції було здійснено за поданням ДФС України в порядку, визначеному чинним законодавством.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та зазначає, що, на його думку, судом першої інстанції повно та об'єктивно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ПАТ "РІВНЕАЗОТ" укладено контракти N 756-14-074 від 01.10.2014 р., N 756-14-075 від 10.11.2014 р., N 756-14-077 від 17.11.2014 р., N 756-14-078 від 18.11.2014 р., N 756-14-079 від 20.11.2014 р., N 756-14-080 від 20.11.2014 р. N 756-14-081 від 24.11.2014 р., N 756-14-083 від 05.12.2014 р., N 756-14-085 від 24.12.2014 р., N 756-14-086 від 29.12.2014 р., N 756-14-087 від 30.12.2014 р., N 756-14-055 від 19.06.2014 р., N 756-14-058 від 26.06.2014 р., N 756-15-001 від 05.01.2015 р., N 756-15-002 від 05.01.2015 р., N 756-15-003 від 21.01.2015 р., N 756-15-004 від 21.01.2015 р., N 756-15-005 від 22.01.2015 р., N 756-15-006 від 02.02.2015 р.

Позивачем не було своєчасно проведено розрахунків за продукцію, отриману від зазначеного контрагента за вказаними контрактами.

17.12.2015 р. ДФС України було встановлено порушення позивачем ст. ст. 1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при проведенні зовнішньоекономічних операцій з ПАТ "РІВНЕАЗОТ" (несвоєчасність розрахунків за поставлену продукцію на загальну суму 25218400 доларів США), у зв'язку з чим відповідні матеріали були направлені до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вих. N 28801/5-99-99-14-06-16, вх. N 03/81200-15 від 21.12.2015 р.).

На підставі зазначених матеріалів ДФС України відповідачем було прийнято наказ від 02.02.2016 р. N 151 про застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Разом з тим, між позивачем, Компанією "NF TRADING FZE" та ПАТ "РІВНЕАЗОТ" було укладено тристоронній договір від 28.05.2015 р. про переведення боргу, відповідно до якого Компанія "NF TRADING FZE" взяла на себе зобов'язання позивача щодо погашення заборгованості перед ПАТ "РІВНЕАЗОТ" за вищевказаними контрактами.

31.10.2016 р. між Компанією "NF TRADING FZE", Компанією "Almira Investment Ltd" та ПАТ "РІВНЕАЗОТ" укладено ряд договорів, відповідно до яких борги Компанії "NF TRADING FZE" (які були попередньо переведені від позивача) по переліченим вище зовнішньоекономічним контрактам переведено на нового боржника - Компанію "Almira Investment Ltd".

01.12.2016 р. враховуючи наявність заборгованості Компанії "Almira Investment Ltd" перед ПАТ "РІВНЕАЗОТ" на підставі вищевказаних зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на загальну суму 25218400,00 доларів США та наявність зустрічної заборгованості ПАТ "РІВНЕАЗОТ" перед Компанією "Almira Investment Ltd" між зазначеними суб'єктами господарювання було підписано Акти про зарахування зустрічних однорідних вимог, якими, крім іншого, передбачено, що сторони домовились про припинення грошових зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Після підписання сторонами зазначених Актів заборгованість Компанії "Almira Investment Ltd" перед ПАТ "РІВНЕАЗОТ" за контрактами N 756-14-074 від 01.10.2014 р., N 756-14-075 від 10.11.2014 р., N 756-14-077 від 17.11.2014 р., N 756-14-078 від 18.11.2014 р., N 756-14-079 від 20.11.2014 р., N 756-14-080 від 20.11.2014 р. N 756-14-081 від 24.11.2014 р., N 756-14-083 від 05.12.2014 р., N 756-14-085 від 24.12.2014 р., N 756-14-086 від 29.12.2014 р., N 756-14-087 від 30.12.2014 р., N 756-14-055 від 19.06.2014 р., N 756-14-058 від 26.06.2014 р., N 756-15-001 від 05.01.2015 р., N 756-15-002 від 05.01.2015 р., N 756-15-003 від 21.01.2015 р., N 756-15-004 від 21.01.2015 р., N 756-15-005 від 22.01.2015 р., N 756-15-006 від 02.02.2015 р. є погашеною в повному обсязі.

05.04.2017 р. у зв'язку із зазначеними обставинами позивач на підставі ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" звернувся до відповідача з клопотанням про скасування дії санкції, застосованої до нього наказом від 02.02.2016 р. N 151.

До зазначеного клопотання позивачем на підтвердження факту усунення порушень, у зв'язку з допущення яких до нього було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, було додано копії зовнішньоекономічних контрактів, виписки по особовому рахунку, копії угод про переведення боргу, актів зарахування зустрічних однорідних вимог.

За результатами розгляду вказаного клопотання листом від 11.05.2017 р. N 4102-13/15296-07 відповідач повідомив позивача про те, що для розгляду питання про тимчасове зупинення (скасування) дії спеціальної санкції позивача необхідно додатково надати до Мінекономрозвитку України належним чином завірені копії матеріалів щодо усунення правопорушень та приведення своєї діяльності до норм чинного законодавства України станом на поточну дату та довідки з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Позивач, вважаючи, що відповідачем протиправно не було скасовано раніше накладену на нього санкцію та взагалі не розглянуто належним чином подані ним документи, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахункові зобов'язання між позивачем і ПАТ "Рівнеазот", що було підставою для застосування до нього спеціальної санкції, припинені, а отже наказ від 02.02.2016 р. N 151 підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р. N 959-XII (далі - Закон N 959-XII), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Положенням про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженим наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 р. N 52 (далі - Положення N 52).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. ч. 1, 2, 5 - 7, 10, 12 - 14 Закону N 959-XII за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції: накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України; застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій; тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування. Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України. Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Відповідно до ч. ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Частиною 1 статті 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 3 статті 203 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках встановлених договором або законом.

Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначаються виключно договором або законом.

У ст. 2, ч. 4 ст. 6 Закону N 959-XII закріплено, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципами: свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Пунктом 4.17 розділу 4 Положення N 52 передбачено, що дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Таким чином, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що усунення порушення законодавства в галузі зовнішньоекономічної діяльності, зокрема щодо розрахунків за здійснення зовнішньоекономічних операцій, за яке до суб'єкта господарювання було застосовано відповідні санкції, є правовою підставою для його звернення до контролюючого органу з приводу їх скасування.

При цьому, спеціальним законодавством не заборонено проведення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності, а ЦК України та ГК України прямо передбачено таку можливість.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем у результаті переведення боргу від компанії "NF TRADING AG" до компанії "NF TRADING FZE" та від останньої до компанії "Almira Investment Ltd" і проведення заліків зустрічних однорідних вимог між компанію "Almira Investment Ltd" та ПАТ "Рівнеазот" фактично погашено заборгованість та виконано розрахунки за контрактами, з приводу яких відповідачем було прийнято наказ від 02.02.2016 р. N 151 про застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, а отже, у відповідності до вимог ст. 37 Закону N 959-XII зазначений наказ підлягає скасуванню.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що застосування до позивача спеціальної санкції було здійснено за поданням ДФС України в порядку, визначеному чинним законодавством, не заперечують факту усунення позивачем правопорушення, за яке вона була на нього накладена.

Такими чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України ( N 2747-IV), не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом було повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України ( N 2747-IV).

Згідно зі ст. 316 КАС України ( N 2747-IV), суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року (Рішення N 826/7413/17) - без змін.

Керуючись ст. ст. 242 - 244 ( N 2747-IV), 250 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 316 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV), суд постановив:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2017 року (Рішення N 826/7413/17) - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328 - 331 КАС України ( N 2747-IV).

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України ( N 2747-IV), виготовлено 14 березня 2018 року.

 

Головуючий, суддя

О. В. Епель

Судді:

М. І. Кобаль

 

О. В. Карпушова




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали