ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.10.2007 р.

Справа N 6-959св07


У червні 2006 р. А. звернулася до суду з позовом до КП, третя особа - К., про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка посилалася на те, що наказом по КП від 29 травня 2006 р. N 169-к її звільнено з посади начальника відділу кадрів зазначеного підприємства з 3 травня 2006 р. за прогул без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП). А. вважала звільнення незаконним, а наказ - таким, що підлягає скасуванню, оскільки наказом по КП від 10 лютого 2006 р. N 44-к їй було надано згідно з графіком щорічну відпустку з 15 лютого 2006 р. по 10 березня 2006 р., проте вона її не використала через хворобу.

29 квітня 2006 р. позивачка відповідно до ст. 80 КЗпП звернулася до директора ринку М. з письмовою заявою про надання їй щорічної відпустки з 3 травня 2006 р., на що отримала його згоду. 10 травня 2006 р. А. подала заяву про звільнення після закінчення відпустки, проте новий директор ринку - К. не визнав наказів М. і звинуватив її у прогулах. 29 травня 2006 р. А. вийшла на роботу, проте в цей же день була звільнена за прогули з 3 травня 2006 р. до 15 травня 2006 р., крім того їй було відмовлено в оплаті лікарняного листка з 16 травня 2006 р. до 26 травня 2006 р.

У ході судового розгляду позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути на її користь грошову компенсацію за неоплачену відпустку з 3 травня 2006 р. до 27 травня 2006 р. в розмірі 1444 грн. 83 коп., 1500 грн. неотриманої матеріальної допомоги згідно з наказом від 10 лютого 2006 р. N 44-к, 764 грн. 91 коп. неоплаченого лікарняного листа N 644419 та середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 3824 грн. 55 коп., а також звільнити її з роботи у зв'язку зі скороченням штату, оскільки згідно зі змінами, внесеними до штатного розпису, посади начальника відділу кадрів у ньому немає.

Рішенням міського суду від 18 серпня 2006 р. позовну заяву задоволено частково.

Рішенням апеляційного суду від 20 листопада 2006 р. рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі А. порушила питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги А., міський суд виходив з того, що позивачка з 3 травня до 29 травня 2006 р. була відсутня на роботі з поважних причин, оскільки перебувала у відпустці, погодженій із керівником М. 29 квітня 2006 р.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення - про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що А. в зазначений період у відпустці не перебувала, оскільки станом на 29 квітня 2006 р. М. не був керівником ринку в зв'язку з поновленням на посаді керівника К. і не мав права вирішувати питання щодо надання відпустки, наказ про відпустку не видавався, позивачка з ним не ознайомлювалася.

Такий висновок апеляційного суду не можна визнати обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам статей 213, 214, 346 ЦПК, оскільки він суперечить дослідженим місцевим судом доказам, яким дана належна оцінка, про те, що А. не була відсутня на роботі без поважних причин, а з відома генерального директора підприємства М. перебувала у відпустці.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що М. 29 квітня 2006 р. не мав повноважень на надання відпустки А., оскільки не був керівником підприємства у зв'язку з поновленням на посаді директора К. відповідно до розпорядження міського голови від 20 квітня 2006 р., не спростувавши висновки місцевого суду про наявність таких повноважень у М., який згідно з таким же розпорядженням від 20 квітня 2006 р. N 91-к був генеральним директором цього ж підприємства, у цьому статусі узгоджував відпустку А. та працював на цій посаді й видавав накази до 4 травня 2006 р.

За таких обставин висновок апеляційного суду про правильність звільнення позивачки за прогул без поважних причин із підстав неознайомлення її з наказом про відпустку не ґрунтується на законі.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення апеляційного суду, яким скасовано законне й обґрунтоване рішення місцевого суду, постановлено з порушенням вимог статей 213, 214, 346 ЦПК.

Керуючись ст. 339 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу А. задовольнила, рішення апеляційного суду від 20 листопада 2006 р. скасувала і залишила в силі рішення міського суду від 18 серпня 2006 р.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали