ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

05.10.2011 р.

N 2а-10233/11/2670

За позовом

ОСОБА_1

До

Міністерства охорони здоров'я України
Міністерства внутрішніх справ України

3-я особа

Державне підприємство "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій"

Про

скасування п. п. 1.9; 1.10; 5.3 наказу N 124/345

Судова колегія у складі:

 

Головуючий, суддя

О. В. Головань

Судді:

В. А. Донець, О. В. Кротюк

Секретар

Х. І. Філяк

Представники:

ОСОБА_2 - п/к (дов. від 05.07.2011 р.)

Від позивача:

 

Від відповідача-1:

ОСОБА_3 - п/к (дов. від 26.08.2011 р.)

Від відповідача-2:

ОСОБА_4 - п/к (дов. від 26.08.2010 р.)

Від 3-ї особи:

ОСОБА_5 - п/к, ОСОБА_6 - п/к (дов. від 13.05.2011 р.)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про скасування п. 1.9 спільного наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 р. N 124/345 "Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів" в частині "Медичні працівники мають право проводити зазначені медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методів їх проведення в Державному підприємстві "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіалах; п. 1.10 та п. 5.3 в частині "після чого в шляховому листі ставиться штамп з висновком про придатність до керування транспортом. Штамп видається медичному працівнику в Державному підприємстві "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіалах після проходження навчання методів проведення щозмінних передрейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів (з урахуванням змінених позовних вимог від 22.08.2011 р.).

В судовому засіданні 05.10.2011 р. оголошено резолютивну частину постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд, встановив:

ОСОБА_1 у 1983 р. почала навчання в Київському медичному училищі N 3 за спеціальністю "медична сестра".

03.07.85 р. позивач отримала диплом Київського медичного училища N 3 за спеціальністю "медична сестра" і з цього моменту отримала право працювати за спеціальністю.

25.03.2004 р. позивач пройшла атестацію в атестаційній комісії при УОЗ Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, і наказом по УОЗ отримала кваліфікаційну категорію "медична сестра дитячої поліклініки, вища".

11.04.2008 р. позивач пройшла атестацію в атестаційній комісії при ТМО м. Києва "Либідське", і наказом по ТМО отримала кваліфікаційну категорію "вища сестринська справа".

На початку лютого 2011 р. позивачу запропонували роботу на посаді медичного працівника, який має право проводити передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортних засобів.

Під час оформлення на роботу позивач довідалася, що для працевлаштування необхідно пройти навчання та скласти залік на право проведення передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів.

17.02.2011 р. позивач пройшла відповідне навчання у Державному підприємстві "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій", про що видано свідоцтво від 18.02.2011 р.

Після проходження навчання позивач з'ясувала, що необхідність проходження навчання передбачена спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 р. N 124/345 "Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів".

Згідно змісту Положення

щозмінний передрейсовий та післярейсовий медичні огляди водіїв транспортних засобів проводяться лікарями або середніми медичними працівниками, які здійснюють медичний контроль обслуговування водіїв підприємств, установ, організацій. Медичні працівники мають право проводити зазначені медичні огляди після періодичного (1 раз на три роки) навчання методам їх проведення в Державному підприємстві "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіалах (п. 1.9);

Державне підприємство "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіали організовують та контролюють роботу і підготовку фахівців, які здійснюють навчання медичних працівників методам проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів (п. 1.10);

результат проведеного щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів фіксується в Журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв, ф. N 137-2/о (додаток 4), після чого в шляховому листі ставиться штамп з висновком про придатність до керування транспортом. Штамп видається медичному працівнику в Державному підприємстві "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерства охорони здоров'я України та його філіалах після проходження навчання методам проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів (п. 5.3)

Позивач - ОСОБА_1 - вважає вказані пункти Положення частково незаконними та просить їх скасувати з таких підстав.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про дорожній рух" медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються Міністерством охорони здоров'я України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Водночас ст. 46 Закону передбачає, що для медичного контролю обслуговування водіїв та їх оздоровлення підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання при чисельності водіїв 100 і більше чоловік створюються відомчі спеціалізовані медичні, фельдшерські та оздоровчі пункти, медико-санітарні частини, поліклінічні відділення та заклади охорони здоров'я, а при чисельності водіїв менше 100 чоловік - з територіальними медичними закладами укладаються договори на їх медичне обслуговування.

Таким чином, Закон взагалі не передбачає необхідності медичним працівникам для здійснення щозмінного передрейсового та післярейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів проходити навчання в будь-яких установах, тоді як Міністерством охорони здоров'я України було надано ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" повноваження щодо навчання медичних працівників.

Оскільки без проходження відповідного навчання здійснювати медичний огляд водіїв транспортних засобів неможливо, то результатом навчання медичних працівників стає отримання дозволу (свідоцтва).

Вказане свідоцтво, на думку позивача, є документом дозвільного характеру згідно Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", тоді як необхідність одержання документів дозвільного характеру визначається лише Законом.

Згідно п. 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27.02.2010 р. N 175 "Про внесення змін до наказу МОЗ України від 28.11.97 р. N 339" втратили чинність пп. 1.7 п. 1 наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.11.97 р. N 339 "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів" та Порядок навчання медичних працівників методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів, затверджених вказаним наказом.

Тобто, провадження такої діяльності як навчання медичних працівників методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів не має нормативно-правового оформлення, видача будь-яких дозвільних документів про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів не передбачена чинним законодавством.

Також відбувається зловживання монопольним становищем з боку ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій", оскільки інші суб'єкти не мають права проводити навчання медичних працівників.

ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" не є медичним чи оздоровчим пунктом, тому згідно ст. ст. 45, 46 Закону України "Про дорожній рух" не має права здійснювати господарську діяльність у вигляді проведення навчання методам медичного огляду водіїв.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників здійснюється відповідними середніми спеціальними і вищими навчальними та науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, а також через інтернатуру, клінічну ординатуру, аспірантуру і докторантуру згідно з законодавством про освіту.

ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" не є навчальним закладом; свідоцтва про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів з указанням спеціальності "медична сестра", посада "медпрацівник по проведенню передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів" не передбачені номенклатурою спеціальних середніх медичних працівників, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України N 146 від 23.10.91 р.

Відповідачі - Міністерство охорони здоров'я України та Міністерство внутрішніх справ України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про дорожній рух" періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються спільним актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я і Міністерства внутрішніх справ України.

Тобто, детальна регламентація питань, що стосуються проведення медичного огляду і переогляду кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів, має бути закріплена підзаконним нормативно-правовим актом, у тому числі - перелік суб'єктів, які мають право проводити огляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів, та вимоги, які ставляться до рівня кваліфікації таких суб'єктів.

Саме таким актом і є Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 р. N 124/345.

Навчання, проходження якого передбачено вказаним Положенням, є медичною послугою і жодним чином не пов'язане з підвищенням кваліфікації, перекваліфікацією медичних працівників, атестацією, переатестацією.

Також відповідач не може погодитися з висновком позивача про порушення вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", оскільки свідоцтво, що видається за наслідками проходження навчання, не є дозвільним документом.

Згідно ст. 1 Закону документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. Тобто, документ дозвільного характеру, який надає право саме суб'єкту господарювання право здійснювати певний вид господарської діяльності, тоді як в даному випадку мова йде про свідоцтво, що видається фізичній особі, а не суб'єкту господарювання.

Форма свідоцтва про право проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів (N 141-о) затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.11.97 р. N 339 "Про вдосконалення системи профілактичних протиалкогольних та протинаркотичних заходів та обов'язкових профілактичних наркологічних оглядів". Дана форма медичної документації на сьогодні є чинною.

Також відповідач не погоджується з тим, що оскаржуване Положення суперечить антимонопольному законодавству, оскільки порушенням антимонопольного законодавства є зловживання монопольним становищем, а не досягнення суб'єктом господарювання монопольного становища на ринку товарів, послуг. Крім того, доказів розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції щодо ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" не надано, у зв'язку з чим висновок позивача є безпідставним.

Статус суб'єкта господарювання, уповноваженого проводити навчання медичних працівників методам проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів, був наданий ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" Міністерством охорони здоров'я України та Міністерством внутрішніх справ України з метою реалізації покладених на них завдань.

ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" не є навчальним закладом і не здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників в розумінні Закону України "Про вищу освіту".

Оскаржуване Положення прийняте у відповідності до Програми забезпечення безпеки дорожнього руху та екологічної безпеки транспортних засобів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 р. N 456, з метою забезпечення збереження життя і майна громадян, поліпшення умов руху.

3-я особа - Державне підприємство "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" - проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.

Підтримуючи пояснення відповідачів по справі, 3-я особа додатково зазначає, що навчання методам проведення щозмінних передрейсових та післярейсових медичних оглядів водіїв транспортних засобів є медичною послугою, що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі N 9/386 (Постанова N 9/386).

Щодо підстав у 3-ї особи надавати медичні послуги, то вказана діяльність здійснюється згідно ліцензії МОЗ України АВ N 526335 (медична практика), порядок навчання затверджений на рівні локального правового акта - наказ ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" від 06.04.2010 р. N 130-П "Про удосконалення проведення навчання медичних працівників".

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 45 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного Положення) медичний огляд проводиться з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами. Зазначений огляд включає: попередні, періодичні, щозмінні передрейсові і післярейсові огляди, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю.

Періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди визначаються Міністерством охорони здоров'я України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24.09.2008 р. до ст. 45 Закону внесено зміни, а саме, слова "Міністерством охорони здоров'я України і затверджуються відповідним державним органом з безпеки дорожнього руху" замінено словами "спільним актом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я і Міністерства внутрішніх справ України".

Тобто, ст. 45 Закону в імперативній формі передбачено необхідність проведення медичного огляду з метою визначення здатності кандидатів у водії і водіїв до безпечного керування транспортними засобами.

При цьому, законодавцем віднесено визначення періодичності оглядів, порядку їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди до регулювання на рівні підзаконного нормативно-правового акта, що має прийматися Міністерством охорони здоров'я України і Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання вказаної відсильної норми Закону прийнято спільний наказ Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 р. N 124/345 "Про затвердження Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів".

Зміст вказаногоПоложення свідчить про те, що ним деталізовано саме ті положення, що визначені законодавцем - періодичність оглядів, порядок їх проведення і направлення водіїв на позачергові огляди.

Відповідачі, приймаючі Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, визначили в якості складової порядку проведення оглядів наявність у медичних працівників, які проводять огляди, певної кваліфікації для здійснення цих оглядів, і визначили установу, на яку покладено обов'язок проводити відповідні навчання.

На думку суду, запровадження обов'язку проведення оглядів спеціально підготовленими медичними працівниками та визначення для цього медичної установи, якою є ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій", змісту ст. 45 Закону не суперечить і здійснено в межах повноважень, покладених на відповідачів вказаною статтею.

Щодо підстав оскарження позивачем п. п. 1.9, 1.10, 5.3 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів суд зазначає наступне.

Вказані пункти Положення не можуть суперечити ст. 46 Закону України "Про дорожній рух", оскільки вказана стаття визначає обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо охорони здоров'я і контролю за умовами праці водіїв транспортних засобів, а не порядок проведення медичних оглядів водіїв.

Зокрема, згідно ст. 46 передбачено, що для медичного контролю обслуговування водіїв та їх оздоровлення підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання при чисельності водіїв 100 і більше чоловік створюються відомчі спеціалізовані медичні, фельдшерські та оздоровчі пункти, медико-санітарні частини, поліклінічні відділення та заклади охорони здоров'я, а при чисельності водіїв менше 100 чоловік - з територіальними медичними закладами укладаються договори на їх медичне обслуговування.

Зміст вказаної норми зводиться до обов'язку адміністрації підприємств, установ і організацій створювати спеціальні органи, що мають займатися медичним обслуговуванням водіїв.

При цьому, ця норма не визначає, які вимоги ставляться до медичних працівників, що працюють у цих спеціальних органах, тому ці вимоги можуть встановлюватися відповідачами як уповноваженими суб'єктами владних повноважень під час визначення порядку проведення медичних оглядів водіїв.

Не може суд погодитися з висновком позивача про порушення вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в даному випадку.

А саме, згідно ст. 1 Закону документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Зміст вказаної норми чітко вказує, що дозвільним документом в контексті Закону є документ, що видається саме суб'єкту господарювання і надає право на проведення певної діяльності.

Тому дозвільними документами є лише ті свідоцтва, які видаються суб'єктам господарювання, а не будь-які свідоцтва.

В даному випадку свідоцтво про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів, що видає ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій", є документом на підтвердження проходження конкретною фізичною особою відповідного навчання, і не може вважатися дозвільним документом в розумінні ст. 1 Закону.

Крім того, оскаржувані п. п. 1.9, 1.10, 5.3 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів видачу свідоцтв за результатами проходження навчання не передбачають, тому питання стосовно видачі 3-ю особою свідоцтв предмету спору (оскарження нормативно-правового акта) не стосуються.

Якщо позивач вважає, що 3-я особа видає свідоцтва про право на проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів без достатніх правових підстав, це може бути предметом окремого судового оскарження, проте, оцінка цієї діяльності 3-ї особи предметом розгляду адміністративної справи не охоплюється.

Щодо порушення в даному випадку вимог ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суд зазначає наступне.

ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" в розумінні ст. 12 Закону дійсно є монополістом, оскільки відповідачі в оскаржуваному Положенні про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів визначили це підприємство як єдине, що надає послуги з навчання методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів.

Проте, саме по собі монопольне (домінуюче) становище на ринку правопорушенням не є, тоді як правопорушенням є зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

У випадку наявності у позивача або інших осіб підстав вважати, що ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, це є підставою для ініціювання антимонопольного розслідування згідно вимог чинного законодавства України.

Проте, це є оцінка господарської діяльності 3-ї особи, яка не може бути предметом розгляду адміністративного суду під час розгляду справи про оскарження нормативно-правового акта.

Якщо позивач або інші особи вважають, що порушення антимонопольного законодавства допущене відповідачами як суб'єктами владних повноважень шляхом визначення лише одного підприємства як такого, що має право надавати послуги з навчання методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів, це також може бути підставою для ініціювання антимонопольного розслідування, оскільки антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю визначені Законом як окремий вид порушення законодавства про економічну конкуренцію.

Станом на час прийняття рішення по справі суду не надано доказів існування рішення Антимонопольного комітету України або його територіальних органів щодо наявності порушення законодавства про економічну конкуренцію у діях відповідачів.

Щодо посилань позивача на порушення Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" наданням 3-ю особою освітніх послуг за відсутності відповідної ліцензії та присвоєння медичним працівниками кваліфікації, не передбаченої чинним законодавством України, суд зазначає наступне.

Оскаржувані п. п. 1.9, 1.10, 5.3 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів не визначають, чи є надання послуги з навчання методам проведення передрейсових (післярейсових) медичних оглядів водіїв транспортних засобів медичною послугою, чи навчальною послугою; не передбачають, яка кваліфікація має присвоюватися особам, які пройшли відповідне навчання, тощо.

Ці питання є організацією ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" роботи з надання цих послуг і не можуть бути оцінені судом під час розгляду адміністративної справи про оскарження нормативно-правового акта.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачі як суб'єкти владних повноважень ці принципи порушили, тоді як господарська діяльність ДП "Український медичний центр безпеки дорожнього руху та інформаційних технологій" предметом розгляду по справі не є і судом не оцінюється.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 160 - 163, 171, 186 КАС України, суд, постановив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 10.10.2011 р.

 

Головуючий, суддя

О. В. Головань

Судді:

В. А. Донець

 

О. В. Кротюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали