КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

09.10.2017 р.

Справа N 826/7416/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого, судді - Ісаєнко Ю. А., суддів: Губської Л. В., Федотова І. В., за участю секретаря - Левченка А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2017 у справі за адміністративним позовом компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" (NF Trading FZE) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України про скасування наказу в частині, встановив:

Компанія "НФ Трейдінг ФЗІ" (NF Trading FZE) звернулась до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про: скасування наказу від 29.09.2016 року N 1647 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності" (Перелік N 1647) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до Компанії "НФ Трейдінг ФЗІ", зазначеної у п. 73 додатка до наказу (Перелік N 1647).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апелянта, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як видно з матеріалів справи, пунктом 73 додатка до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2016 року N 1647 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності" (Перелік N 1647) до Компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Підставою для застосування санкції стало порушення Компанією "НФ Трейдінг ФЗІ" вимог ст. ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при проведенні зовнішньоекономічних операцій із ПАТ "Азот", а саме несвоєчасність розрахунків за поставлену продукцію на підставі контрактів N 265М-401 від 30.09.2015 року, N 277М-401 від 13.10.2015 року та N 302М-401 від 10.11.2015 на загальну суму 10423976,25 доларів США.

Судом першої інстанції у ході розгляду справи з'ясовано, що 08.11.2016 року позивач частково погасив заборгованість за контрактом N 302М-401 від 10.11.2015 року на суму 8000,00 доларів США., що не спростовано апелянтом.

16.11.2016 року між позивачем, компанією "Almira Investment Ltd" (Seychelles, Company Number 129815) та ПАТ "Азот" укладені угоди про переведення боргу N 572М-304 від 16.11.2016 року, N 573М-304 від 16.11.2016 року та N 574М-304 від 16.11.2016 року, за якими заборгованість позивача за контрактами N 265М-401 від 30.09.2015 року у сумі 9735991,05 доларів США, N 277М-401 від 13.10.2015 року у сумі 460958,40 доларів США та N 302М-401 від 10.11.2015 року у сумі 219026,80 доларів США переведена на компанію "Almira Investment Ltd".

Враховуючи наявність зустрічної заборгованості ПАТ "Азот" перед компанією "Almira Investment Ltd" на загальну суму, яка перевищує 10415976,25 доларів США, сторони припинили зазначені вище грошові зобов'язання, у тому числі за контрактами N 265М-401 від 30.09.2015 року, N 277М-401 від 13.10.2015 року та N 302М-401 від 10.11.2015 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.11.2016 року та від 01.12.2016 року, підписаними між ПАТ "Азот" та компанію "Almira Investment Ltd", та які містяться в матеріалах справи (а. с. 60-63).

Відтак, зобов'язання позивача перед ПАТ "Азот" по вказаним вище контрактам на загальну суму 10423976,25 доларів США, наявність заборгованості за якими стала підставою для застосування спеціальної санкції, є припиненими.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані, зокрема така санкція як застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Приписами ч. 10 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій (ч. 12 ст. 37 Закону).

Враховуючи викладене вище, та на виконання ч. 12 ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", 05.04.2017 року позивач звернулася до відповідача із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції, проте відповідачем у визначений Законом строк жодного рішення по суті заявленого позивачем клопотання не прийнято, а застосовані до позивача санкції не скасовані.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що в силу ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Отже, відносини між позивачем, ПАТ "Азот" та нерезидентом - компанією "Almira Investment Ltd" є цивільно-правовими як відносини між юридично рівними та самостійними у майновому відношенні суб'єктами - юридичними особами, що виникли на підставі відповідних договорів.

Положеннями ч. 1 ст. 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

В контексті наведених обставин та норм цивільного законодавства вбачається, що зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав.

Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, згідно якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений або визначений моментом витребування.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги ПАТ "Азот", позивача і компанії "Almira Investment Ltd" відповідають зазначеним умовам для зарахування зустрічних вимог, що не спростовано апелянтом жодними доказами, які б відповідали вимогам ст. 70 КАС України.

Між тим, Законом не передбачено будь-яких обмежень чи заборон щодо проведення заліку зустрічних взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності.

Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та "Про зовнішньоекономічну діяльність" не встановлено заборони на здійснення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності. Закон не виключає можливості припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а Цивільним та Господарським кодексами України прямо передбачена можливість проведення заліку зустрічних однорідних вимог, та що узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України (ухвала від 02.06.2015 року у справі N 826/17716/14, ухвала від 05.04.2016 року у справі N 2а/1570/6741/11, ухвала від 20.10.2015 року у справі N 826/3917/14).

Між тим, ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" серед іншого вказано, що у разі усунення порушень законодавства України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Пунктом 4.17 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженому наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року N 52, серед іншого, вказано, що дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи те, що позивачем з нерезидентом - компанією "Almira Investment Ltd" укладено договори про переведення боргу, яка погасила його шляхом проведення зарахувань зустрічних однорідних вимог з ПАТ "Азот" на загальну суму 10415976,25 доларів США, та з моменту проведення таких зарахувань відповідні зобов'язання позивача перед ПАТ "Азот" припинені на підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України, тому підстави для перерахування валютної виручки від позивача у відповідних сумах - відсутні.

Відтак, позивачем у результаті переведення боргу на іншого нерезидента - компанію "Almira Investment Ltd", і проведення заліків зустрічних однорідних вимог між компанію "Almira Investment Ltd" та ПАТ "Азот" усунуто порушення щодо нездійснення розрахунків на загальну суму 10423976,25 доларів США.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність обґрунтованих підстав для застосування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України щодо компанії "НФ Трейдінг ФЗІ", а тому наявні законні підстави для скасування в частині оскаржуваного наказу від 29.09.2016 N 1647 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності" (Перелік N 1647).

Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо правомірності дій та дотримання відповідачем процедури прийняття оскаржуваного наказу 29.09.2016 (Перелік N 1647), з огляду на те, що на час розгляду вказаної адміністративної справи відсутні підстави для застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України щодо компанії "НФ Трейдінг ФЗІ", передбаченої Законом.

Крім того, колегія суддів зауважує, що подана апеляційна скарга містить посилання аналогічні запереченням на позовну заяву, які подані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України при розгляді справи в суді першої інстанції, та належним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Апелянт всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та при апеляційному розгляді справи не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку, як і не навів мотивованих доводів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 03.08.2017, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин у відповідності до ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, ухвалив:

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2017 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 17.10.2017).

 

Головуючий, суддя

Ю. А. Ісаєнко

Суддя

Л. В. Губська

Суддя

І. В. Федотов




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали