ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

03.08.2017 р.

N 826/7416/17

Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2017 року) (Ухвала N 826/7416/17)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого, судді - Келеберди В. І., суддів: Качура І. А., Федорчука А. Б., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" (NF Trading FZE) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України, про скасування наказу в частині.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" (NF Trading FZE) (далі - позивач) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач) про скасування наказу відповідача від 29.09.2016 року N 1647 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності" (Перелік N 1647) (далі - оскаржуваний наказ) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до позивача, зазначеної у п. 73 додатка до оскаржуваного наказу (Перелік N 1647).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуваний наказ у вказаній частині підлягає скасуванню, оскільки порушення, які стали підставою для застосування до позивача спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України усунуті, про що відповідача повідомлено шляхом направлення на його адресу відповідного клопотання, як це обумовлено ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон).

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі N 826/7416/17 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У відповідному судовому засіданні судом до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, згідно з ч. ч. 2, 3 ст. Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), залучено Державну фіскальну службу України (далі - третя особа, ДФС України).

Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача заперечували проти позову та разом із представником третьої особи просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, а також відсутність заперечень з цього приводу з боку представників сторін та третьої особи, у відповідному судовому засіданні судом згідно з ч. 4 ст. 122 КАС України прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою суду, постановленою у порядку письмового провадження, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив:

Як з'ясовано у ході судового розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, оскаржуваним наказом (а саме п. 73 додатка до оскаржуваного наказу (Перелік N 1647)) до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України.

Підставою для застосування санкції стали матеріали ДФС України за вих. N 12036/5-99-99-14-06-16 від 14.07.2016 року щодо порушення позивачем вимог, пов'язаних із Законом, що встановлюють порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме ст. ст. 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при проведенні зовнішньоекономічних операцій із ПАТ "Азот" (несвоєчасність розрахунків за поставлену продукцію на підставі контрактів N 265М-401 від 30.09.2015 року, N 277М-401 від 13.10.2015 року та N 302М-401 від 10.11.2015 на загальну суму 10423976,25 доларів США).

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що 08.11.2016 року позивач частково погасив заборгованість за контрактом N 302М-401 від 10.11.2015 року на суму 8000,00 доларів США.

16.11.2016 року між позивачем, компанією "Almira Investment Ltd" (Seychelles, Company Number 129815) та ПАТ "Азот" укладені угоди про переведення боргу N 572М-304 від 16.11.2016 року, N 573М-304 від 16.11.2016 року та N 574М-304 від 16.11.2016 року, за якими заборгованість позивача за контрактами N 265М-401 від 30.09.2015 року у сумі 9735991,05 доларів США, N 277М-401 від 13.10.2015 року у сумі 460958,40 доларів США та N 302М-401 від 10.11.2015 року у сумі 219026,80 доларів США переведена на компанію "Almira Investment Ltd".

Враховуючи наявність зустрічної заборгованості ПАТ "Азот" перед компанію "Almira Investment Ltd" на загальну суму, яка перевищує 10415976,25 доларів США, сторони припинили зазначені вище грошові зобов'язання, у тому числі за контрактами N 265М-401 від 30.09.2015 року, N 277М-401 від 13.10.2015 року та N 302М-401 від 10.11.2015 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується актами зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.11.2016 року та від 01.12.2016 року, підписаними між ПАТ "Азот" та компанію "Almira Investment Ltd".

Тобто зобов'язання позивача перед ПАТ "Азот" по контрактам N 265М-401 від 30.09.2015 року, N 277М-401 від 13.10.2015 року та N 302М-401 від 10.11.2015 року на загальну суму 10423976,25 доларів США, наявність заборгованості за якими стала підставою для застосування спеціальної санкції, є припиненими.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 - 7 ст. 37 Закону, за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з цим або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов'язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Частиною 10 ст. 37 Закону передбачено, що якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій (ч. 12 ст. 37 Закону).

Згідно з ч. ч. 13, 14 ст. 37 Закону, клопотання повинно містити такі документи:

лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;

оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Зважаючи на викладені вище обставини та керуючись ст. 37 Закону, як встановлено судом, 05.04.2017 року позивач звернувся до відповідача із клопотанням про скасування дії спеціальної санкції.

Разом з тим відповідачем у визначений Законом строк жодного рішення по суті заявленого позивачем клопотання не прийнято. Стосовно зазначено відповідачем будь-яких пояснень та/або заперечень не надано, як і не надано пояснень з приводу того, чому клопотання позивача не розглянуто, а застосовані до позивача санкції не скасовані.

Статтею 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме ч. 1, визначено, що особисті немайнові та майнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності її учасників, є цивільно-правовими відносинами та регулюються цивільним законодавством.

Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (ч. 1 ст. 2 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Отже, відносини між позивачем, ПАТ "Азот" та нерезидентом - компанією "Almira Investment Ltd" є цивільно-правовими як відносини між юридично рівними та самостійними у майновому відношенні суб'єктами - юридичними особами, що виникли на підставі відповідних договорів.

Як передбачено ч. 2 ст. 4 ЦК України, цей Кодекс є основним актом цивільного законодавства України, главою 50 якого визначено підстави припинення зобов'язання, серед яких як належним чином проведене виконання, так і зарахування зустрічних вимог.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З аналізу викладених норм вбачається, що зарахування є одним із способів припинення зобов'язань, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав. Для проведення зарахування необхідна наявність умов:

- вимоги повинні бути зустрічними, тобто такими, що випливають з взаємних зобов'язань між двома особами;

- вимоги повинні бути однорідними (зокрема, грошові вимоги в одній валюті);

- строк виконання за зустрічними вимогами має настати.

Аналогічні положення містяться у ст. 203 Господарського кодексу України (ч. 3), згідно якої, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений або визначений моментом витребування.

Вимоги ПАТ "Азот", позивача і компанії "Almira Investment Ltd" відповідають усім зазначеним умовам.

Відповідно до ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом;

5) в інших випадках встановлених договором або законом.

Виходячи зі змісту п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог визначаються виключно договором або законом.

Відповідно до ст. 2 Закону суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються, зокрема, принципами:

- свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає, зокрема, у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- принципом верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому Законом не передбачено будь-яких обмежень чи заборон щодо проведення заліку зустрічних взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" встановлено строк, протягом якого виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках.

Як встановлено, саме нездійснення розрахунків стало підставою для застосування до позивача спеціальної економічної санкції - індивідуального режиму ліцензування.

Водночас Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не встановлено заборони на здійснення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності. Закон не виключає можливості припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, спеціальним законодавством - Законами України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не заборонено проведення заліку взаємних однорідних вимог у зовнішньоекономічній діяльності, а Цивільним та Господарським кодексами України прямо передбачена можливість проведення заліку зустрічних однорідних вимог.

Зазначене узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України (ухвала від 02.06.2015 року у справі N 826/17716/14, ухвала від 05.04.2016 року у справі N 2а/1570/6741/11, ухвала від 20.10.2015 року у справі N 826/3917/14).

Як вже зазначено вище, нормою ст. 37 Закону чітко визначено, що у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Аналогічна норма міститься і у Положенні про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженому наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 року N 52 (далі - Положення).

Зокрема, у п. 4.17 Положення зафіксовано, що дія санкцій скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України в разі усунення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону, а також якщо в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України відсутні матеріали щодо порушення цим суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, яке встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та матеріали щодо проведених ним дій, що можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Судом встановлено та вже зазначено вище, що позивачем з нерезидентом - компанією "Almira Investment Ltd" укладено договори про переведення боргу, яка погасила його шляхом проведення зарахувань зустрічних однорідних вимог з ПАТ "Азот" на загальну суму 10415976,25 доларів США.

З моменту проведення таких зарахувань відповідні зобов'язання позивача перед ПАТ "Азот" припинені на підставі ч. 1 ст. 601 ЦК України, внаслідок чого відсутні підстави для перерахування валютної виручки від позивача у відповідних сумах.

Тобто позивачем у результаті перерахування на користь ПАТ "Азот" грошових коштів, переведення боргу на іншого нерезидента - компанію "Almira Investment Ltd", і проведення заліків зустрічних однорідних вимог між компанію "Almira Investment Ltd" та ПАТ "Азот", було усунуто порушення у вигляді нездійснення розрахунків на загальну суму 10423976,25 доларів США.

Таким чином, зважаючи на факт усунення позивачем порушення, звернення останнього до відповідача із відповідним клопотанням та не вчинення відповідачем дій, обумовлених ст. 37 Закону, спрямованих на скасування застосованих спеціальних санкцій по відношенню до позивача (у зв'язку з надходженням клопотання останнього), суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для скасування дії спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, застосованої до позивача шляхом видачі оскаржуваного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч. ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" (NF Trading FZE) до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа: Державна фіскальна служба України, про скасування наказу в частині є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25, 69 - 71, 86, 94, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2016 року N 1647 "Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України - до іноземних суб'єктів господарської діяльності" (Перелік N 1647) в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України до компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" (NF Trading FZE) (п. 73 додатка до наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.09.2016 року N 1647 (Перелік N 1647)).

3. Присудити на користь компанії "НФ Трейдінг ФЗІ" здійснений нею судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (код ЄДРПОУ 37508596).

Копії постанови направити (вручити) сторонам та третій особі (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст. ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

 

Головуючий, суддя

В. І. Келеберда

Суддя

І. А. Качур

Суддя

А. Б. Федорчук




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали