ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05.03.2013 р.

N К-28396/10

Ухвалу скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 19 листопада 2013 року)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді-доповідача  Рибченка А. О., суддів - Голубєвої Г. К., Карася О. В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року у справі N 2а-9143/09/2670 за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень, встановив:

ОСОБА_3 (позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (відповідач) про скасування податкових повідомлень N 0000241702 від 09 лютого 2009 року, N 0000241702/1 від 06 березня 2009 року, N 0000241702/2 від 07 травня 2009 року, N 0000241702/3 від 09 червня 2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року та прийняття нового рішення про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19 червня 2007 року позивачем подано до ДПІ у Деснянському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2006 року, в якій визначено суму нарахованого доходу від продажу майнового паю в розмірі 383598,50 грн., з якого не утримано податок з доходів фізичних осіб.

В свою чергу, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання нарахування податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих фізичною особою ОСОБА_3 за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, за результатами якої складено акт N 5395/17-01/2171915620 від 29 серпня 2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення N 0000241702 від 09 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 42732,24 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення N 0000241702/1 від 06 березня 2009 року, N 0000241702/2 від 07 травня 2009 року, N 0000241702/3 від 09 червня 2009 року.

Визначаючи позивачу вказану суму податкового зобов'язання, податковий орган дійшов висновку, що ОСОБА_3 під час сплати податку з доходів фізичних осіб за 2006 рік не враховано дохід від продажу корпоративних прав відповідно до договорів N 147/06 від 07 червня 2006 року та N 621/06 від 23 червня 2006 року, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Муніципальна сервісна компанія".

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 889-IV) загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Згідно з підпунктом 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Підпунктом "а" підпункту 9.6.7 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV визначено, що під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Відповідно до підпункту 9.6.6 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Підпунктом "б" підпункту 9.6.8 пункту 9.6 статті 9 Закону N 889-IV передбачено, що не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Згідно з підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону N 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність в процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону, а також сума доходу, отриманого таким платником податку внаслідок відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв), майнових паїв, безпосередньо отриманих ним у власність у процесі приватизації згідно з нормами земельного законодавства.

Таким чином, при обчисленні загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами у вигляді корпоративних прав у статутному фонді підприємства підставою для невключення до об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум доходу внаслідок відчуження таких активів є використання у приватизації підприємства приватизаційного сертифікату фізичної особи - продавця таких активів.

В свою чергу, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, частка приватизаційного майнового сертифікату ОСОБА_3, що дає право на застосування пільги у формуванні майнового паю позивача під час приватизації Колективного підприємства "Київського заводу безалкогольних напоїв "Росинка", склала лише 7,73 відсотки (29652,16 грн.) у загальній вартості цього паю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що до річного оподатковуваного доходу позивача не включається лише 7,73 відсотки (29652,16 грн.) доходу, одержаного від продажу майнового паю.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

А. О. Рибченко

Судді:

Г. К. Голубєва

О. В. Карась




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали