ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.10.2015 р.

N К/800/61829/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Приходько І. В., Костенка М. І., Юрченко В. П., при секретарі судового засідання - Бовкуні В. В., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_4, від відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р. у справі N 2а-9143/09/2670 за позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень, встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_5 (далі - позивач, ОСОБА_5) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва), в якому просила суд скасувати податкові повідомлення від 09.02.2009 р. N 0000241702, від 06.03.2009 р. N 0000241702/1, від 07.05.2009 р. N 0000241702/2, від 09.06.2009 р. N 0000241702/3.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р., у задоволені позову відмолено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.03.2013 р. (Ухвала N 2а-9143/09/2670, К-28396/10) касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р. залишено без змін.

Верховний Суд України постановою від 19.11.2013 р. (Постанова N 21-335а13) скасував ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 року (Ухвала N 2а-9143/09/2670, К-28396/10) та направив справу на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судовому засідання проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.06.2007 р. ОСОБА_5 було подано до ДПІ у Деснянському районі м. Києва податкову декларацію про доходи, одержані за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., в якій задекларовано суму нарахованого доходу від продажу майнового паю у розмірі 383598,50 грн., з якої не утримано податок з доходів фізичних осіб.

Так, задекларований позивачем дохід було отримано від продажу майнових прав у вигляді паю Колективного підприємства "Київський колективний завод безалкогольних напоїв "Росинка", отриманого в процесі приватизації, згідно договору від 07.06.2006 р. N 147/06 в розмірі 358361,75 грн. та згідно договору від 23.06.2006 р. N 621/06 в розмірі 25236,75 грн.

28.08.2008 р. посадовою особою ДПІ у Деснянському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка достовірності даних визначених у декларації про доходи одержані з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. поданої громадянкою ОСОБА_5 19.06.2007 р., за результатами якої складено акт від 29.08.2008 р. N 5395/17-01/2171915620 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту 4.3.18 пункту 4.3 статті 4, підпункту 9.6.2 пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення від 09.02.2009 р. N 0000241702, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у розмірі 42732,24 грн.

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача були залишені без задоволення та були прийняті податкові повідомлення N 0000241702/1 від 06.03.2009 р., N 0000241702/2 від 07.05.2009 р., N 0000241702/3 від 09.06.2009 р. із зазначенням суми податкового зобов'язання у розмірі 42732,24 грн., зі зміною лише граничного строку сплати визначеного податкового зобов'язання.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що податковим органом було вірно визначено податок з доходів фізичних осіб, який повинен сплатити позивач, у зв'язку з отриманням інвестиційного прибутку в результаті відчуження майнових прав згідно договорів купівлі-продажу.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 9.6.8 "б" пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" не підлягає оподаткуванню та не включається до складу загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадках, визначених підпунктами 4.3.3 та 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 цього Закону.

Згідно із підпунктом 4.3.18 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається і не підлягає відображенню в його річній податковій декларації, зокрема, сума доходу, отриманого платником податку внаслідок відчуження акцій (інших корпоративних прав), одержаних ним у власність у процесі приватизації в обмін на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ Ощадного банку СРСР або до установ державного страхування СРСР, або в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.

Із наведеної законодавчої норми слідує, що зазначена пільга застосовується виключно до тих акцій (корпоративних прав), що набуті платником податку в обмін: 1) або на приватизаційні компенсаційні сертифікати, безпосередньо отримані ним як компенсація суми його внеску до установ; 2) або на приватизаційні сертифікати, отримані ним відповідно до закону.

При цьому від оподаткування звільняються будь-які доходи, отримані платником податку як компенсація вартості зазначених акцій (корпоративних прав) у разі їх подальшого відчуження, незалежно від суми та форми отриманих доходів.

За таких обставин та з урахуванням того, що ОСОБА_5 здійснювалося відчуження корпоративних прав майнового паю, який одержаний нею в обмін на приватизаційні сертифікати, отримані відповідно до закону, сума доходу від такого продажу в цілому не включається до оподатковуваного доходу в силу положень підпункту 9.6.8 "б" пункту 9.6 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", колегія суддів приходить до висновку про неправомірність прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень.

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій та прийняття нового про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2010 р. у справі N 2а-9143/09/2670.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_5 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення від 09.02.2009 р. N 0000241702, від 06.03.2009 р. N 0000241702/1, від 07.05.2009 р. N 0000241702/2 та від 09.06.2009 р. N 0000241702/3.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

І. В. Приходько

Судді:

М. І. Костенко

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали