ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.06.2012 р.

N К/9991/11813/12


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Рибченка А. О., суддів: Голубєвої Г. К., Карася О. В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі N 2а-1670/6144/11 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Відродження" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та незаконними дії Полтавської митниці щодо проведення невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ПОСП "Відродження", а також визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення N 23 від 10 червня 2011 року та N 24 від 10 червня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ПОСП "Відродження", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року та прийняти нову постанову - про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ПОСП "Відродження", за результатами якої складено акт N Н/0008/11/806000000/0003771270 від 27 травня 2011 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення N 23 від 10 червня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із ввізного мита в розмірі 350522,38 грн. (280417,90 грн. - основний платіж, 70104,48 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та N 24 від 10 червня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70104,46 грн. (56083,57 грн. - основний платіж, 14020,89 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено декларування складових частин "зерносушильного комплексу з елементами транспортування та вентиляції"виробництва компанії International" невірним кодом згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, судами встановлено, що підставою для проведення невиїзної документальної перевірки позивача став лист Державної митної служби України N 11/2-10.16/3204-ЕП від 26 лютого 2011 року, в якому зазначено, що Державною митною службою України проведено аналіз бази даних оформлених вантажних митних декларацій з використанням інформації, розміщеної в програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. За результатами вказаного аналізу встановлено факти невірної класифікації митницями товарів та комплексів, призначених для зберігання, сушіння та обробки зерна за кодами згідно з УКТЗЕД 8419 31 00 00 (ставка мита 0 відсотків), тоді як зазначені товари повинні класифікуватись за кодом 7309 00 90 00 (ставка мита 7 відсотків).

Даним листом начальників митниць, зокрема, зобов'язано забезпечити проведення перевірки митних оформлень подібних товарів за 2008 - 2010 роки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 35 статті 1 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Пунктом 19 статті 1 МК України передбачено, що митними процедурами є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 17 Закону України від 05 лютого 1992 року N 2097-XII "Про Єдиний митний тариф" (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України) мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Згідно з пунктом 10.3 статті 10 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент пропуску товару через митний кордон України) платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

За змістом статті 313 МК України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключною компетенцією митних органів.

Відповідно до статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України допущено порушення законодавства України.

Разом з тим, таких обставин в акті перевірки N Н/0008/11/806000000/0003771270 від 27 травня 2011 року не зазначено та судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановлено.

Таким чином, якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Відродження" задовольнити.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та незаконними дії Полтавської митниці щодо проведення невиїзної документальної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Відродження".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення N 23 від 10 червня 2011 року та N 24 від 10 червня 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

А. О. Рибченко

Судді:

Г. К. Голубєва

 

О. В. Карась





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали