ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 травня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи - підприємця (Особа 1) (далі - ФОП Особа 1) до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень, встановила:

У червні 2008 року ФОП Особа 1 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням доповнень до позовних вимог просила скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ від 19 березня 2008 року N 0031191702/0, від 11 квітня 2008 року N 0031191702/1 та від 4 червня 2008 року N 0031191702/2, якими їй визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 8014 грн. 36 коп. На обґрунтування позову ФОП Особа 1 послалася на відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, оскільки вона у IV кварталі 2007 року перебувала на спрощеній системі оподаткування, а отже, не є платником цього податку у зазначеному періоді.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 7 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 серпня 2011 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове - про відмову в позові.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПІ постанові касаційного суду від 14 липня 2011 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98), а саме, що встановлений цим Указом обов'язок платника єдиного податку перейти на загальну систему оподаткування в разі перевищення граничного обсягу виручки в 500000 грн. за рік не є єдиним юридичним наслідком.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права, при цьому у справі, що розглядається, - неправильно.

Указом N 727/98 запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва. За змістом статті 1 зазначеного Указу єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог цього Указу, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500000 грн. Згідно зі статтею 5 Указу N 727/98 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). У той же час цей Указ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 889-IV) з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинним на час виникнення спірних відносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.

У справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій помилково обмежилися застосуванням до спірних відносин норм лише Указу N 727/98 і не застосували приписи Закону N 889-IV щодо доходів ФОП Особа 1, отриманих у IV кварталі 2007 року, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені цим Указом.

Ураховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права, а тому ухвала Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий касаційний розгляд.

У зв'язку з наведеним та відповідно до частини другої статті 243 КАС заява ДПІ підлягає частковому задоволенню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали