ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14.03.2017 р.

N К/800/21650/16

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - Цвіркуна Ю. І. (суддя-доповідач), Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М., за участю секретаря судового засідання - Савченко А. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року у справі N 820/6168/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року у справі N 820/6168/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року, позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 11.12.2014 року N 0000164201, N 0000174201, від 14.10.2014 року N 0000124201, від 07.10.2014 року N 0000084201 та від 13.01.2015 року N 0000014200.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року, відповідачем складено акт від 05.11.2014 року N 318/28-09-42-01-03/33867056, яким встановлено порушення: - пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. пп. 138.10.2, 138.10.4, 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 70414280,00 грн.; - п. 192.3 ст. 192, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість га загальну суму 52029469,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2014 року: - N 0000164201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 52029469,00 грн. - за основним платежем та 26014734,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - N 0000174201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 70414280,00 грн. - за основним платежем та 17603570,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про відсутність документів первинного податкового обліку, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що підтверджують показники, задекларовані товариством в деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Задовольняючи позов у частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2014 року N 0000164201, N 0000174201, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом проведено виїзну перевірку позивача у приміщенні Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України без його відома та у період, коли перевірку фактично було зупинено.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині з огляду на таке.

Встановлено, що начальником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято наказ від 07.11.2013 року N 302 про проведення з 18.11.2013 року документальної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року.

Листом від 12.11.2013 року N 973-13 позивач повідомив контролюючий орган про вилучення первинних документів (без залишків копій) на паперових та електронних носіях за 2011 - 2013 роки в ході двох обшуків, проведених в серпні та жовтні 2013 року СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі в межах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР 23.04.2013 року за N 32013140000000042 в рамках кримінального провадження. Крім того, позивач письмово інформував відповідача про той факт, що більшу частину фінансово-господарських документів підприємства було хаотично вилучено посадовими особами податкової міліції Міндоходів та запаковано в коробки без їх опису, який мав би бути долучений до протоколів (про що, власне й зазначено в протоколах самим слідчим).

Наказом від 18.11.2013 року N 331 перенесено термін проведення документальної планової перевірки позивача з 19.11.2013 року на термін, визначений абзацом 3 пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до листа СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі від 06.12.2013 року N 3210/7/27-01-09-01-13 усі вилучені документи передані до Генеральної прокуратури для вирішення питання про місце проведення досудового розслідування.

У зв'язку із повідомленням відповідача Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань Державної фіскальної служби листом від 11.09.2014 року про наявність у матеріалах кримінального провадження N 32013140000000042 первинних документів бухгалтерського обліку по ТОВ "ЛГЗ "Прайм" та надання доступу до них, наказом від 11.09.2014 року контролюючим органом поновлено проведення планової виїзної перевірки позивача.

В силу ст. 75 Податкового кодексу України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до абз 2 п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Пунктом 77.6 ст. 77 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу (абз. 2 п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України).

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них (абз. 3 п. 85.9 ст. 85 Податкового кодексу України).

Таким чином, документальна виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В свою чергу, у разі, якщо до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, вилучені правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що після отримання інформації щодо місяця знаходження вилучених документів на підставі наказу від 02.04.2014 року N 13К фахівці контролюючого органу відряджені до Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України з метою ознайомлення із вилученими у СУФР МГУ Міндоходів у м. Севастополі в ході обшуків в рамках досудового розслідування документами, тобто у період з 19.11.2013 року по 11.09.2014 року, коли фактично перевірку було зупинено, що є порушенням чинного податкового законодавства.

Доказів повідомлення позивача про проведення перевірки із використанням первинних документів, вилучених згідно протоколу обшуку від 24.10.2013 року, саме в приміщенні Головного слідчого управління фінансових розслідувань Міністерства доходів і зборів України відповідачем не надано. Відсутність такого повідомлення є порушенням наданого Податковим кодексом України платнику податків права бути присутнім під час проведення перевірки, приймати участь в дослідженні документів та надавати свої пояснення.

Отже, відповідач, реалізуючи надані йому повноваження з проведення планової виїзної перевірки не забезпечив дотримання визначених Податковим кодексом України прав позивача, наданих та гарантованих йому під час проведення контролюючим органом виїзної перевірки.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується зі висновками про те, що невиконання вимог Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а тому податкові повідомлення-рішення від 11.12.2014 року N 0000174201, N 0000164201 прийняті підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 14.10.2014 року N 0000124201 слід зазначити таке.

Встановлено, що відповідачем на підставі акта про ненадання документів позивачем від 30.09.2014 року N 158/28-09-42-01-03/33867056 прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2014 року N 0000124201, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та санкції в розмірі 510,00 грн.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Враховуючи те, що ненадання первинних документів сталося не з вини позивача, а у зв'язку із їх вилученням правоохоронними органами, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що у діях позивача відсутні ознаки правопорушення, а відповідне податкове повідомлення-рішення є протиправним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горільчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 року по 31.05.2014 року, відповідачем складено акт від 20.09.2014 року N 255/28-09-42-01-03/33867056, яким встановлено порушення: - п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 9166218,00 грн.; - пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено обсяги постачання операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, у розмірі 33761782,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року N 0000084201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 9121176,00 грн. - за основним платежем та 2280294,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" (покупець) та ТОВ "ПП Трейдстоун" (постачальник) укладено договори поставки технічного обладнання та комплектуючих для виробництва.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується наявними у матеріалах справи документами первинного бухгалтерського обліку, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, бухгалтерськими довідками, копіями реєстрів податкових накладних, актами звірок по здійснених операціях купівлі-продажу.

Також між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Дніпроважмаш" укладено договір купівлі-продажу тюбінгів та лоткових плит, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями.

Таким чином, судами обґрунтовано встановлено помилковість висновків податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту у розмірі 1349679,00 грн.

У зв'язку зі специфікою товару (великогабаритний товар), місце та дата продажу товару співпадають з місцем та датою передачі товару відповідно до договору комісії, відповідно до якого комітент (ТОВ "ЛГЗ "Прайм") доручив, а комісіонер (ТОВ НВФ "Дніпротехсервіс") зобов'язався укласти від свого імені за рахунок комітента угоди з третіми особами (далі - покупцями) з реалізації товару комітента за межами митної території України у режимі експорту.

Контролюючий орган під час проведення перевірки дійшов висновку, що у ТОВ "ЛГЗ "Прайм" виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість по операціям з реалізації товарів нерезидентам на митній території України, оскільки договори на транспортування продукції укладалися безпосередньо нерезидентами-покупцями на митній території України.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України ( N 4495-VI); в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України ( N 4495-VI).

Відповідно до ст. 82 Митного кодексу України ( N 4495-VI), експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого Українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України ( N 4495-VI).

В силу п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Однак норми пунктів 189.3 - 189.5 цієї статті не поширюються на операції з експортування товарів за межі митної території України або з ввезення на митну територію України товарів у межах зазначених договорів (п. 189.6 ст. 189 Податкового кодексу України).

Попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов'язань платника податку, такого експортера або імпортера (п. 187.11 ст. 187 Податкового кодексу України).

Отже, операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою. За операції з експортування (вивезення) товарів за межі митної території України податкові зобов'язання з ПДВ визначаються на дату фактичного здійснення такого вивезення, тобто на дату оформлення вантажної митної декларації контролюючими органом. Право на застосування нульової ставки ПДВ і, відповідно, право на отримання бюджетного відшкодування має лише продавець експортної продукції - її власник (комітент). При отримані комітентом авансової оплати вартості товарів, що експортуються комісіонером, жодних податкових наслідків не виникає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із контрактом, який був укладений між нерезидентом та комісіонером, сторони узгодили суттєві умови пунктів передачі та поставки товару. Здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту підтверджується митними деклараціями, а саме: у графі 1 митної декларації вказаний напрямок переміщення "вивезення", літерний код напрямку переміщення "ЕК", літерний код типу декларації "АА", код митного режиму "10". Також у графі 9 митної декларації особою, відповідальною за фінансове регулювання вказано ТОВ НВФ "Дніпротехсервіс", у доповненні до вантажно-митних декларацій вказано до графи 9 - ТОВ "ЛГЗ Прайм", у графі 20 - умови поставки FCA м. Дніпропетровськ або DAP ст. Зернова, у графі 50 - Придніпровська залізниця, Україна, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108.

У розділі II Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року N 651 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 року за N 1372/21684, закріплено, що якщо описом графа 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту). При декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис: "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

Дана господарська операція здійснена з дотриманням вимог зазначених вище нормативно-правових актів України.

На підставі викладеного, позивач правомірно скористався нульовою ставкою ПДВ, не порушуючи вимоги пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України.

Щодо правовідносин між позивачем та ДП "Укрспирт" слід зазначити таке.

Перевіркою відображених у рядку 16 Декларацій "Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди" показників за період з 01.11.2013 року по 31.05.2014 року у сумі ПДВ "-" 632542 грн., встановлено, що ТОВ "ЛГЗ "Прайм" здійснювало коригування податкового кредиту за рахунок повернення переплат, коригування кількості та вартості, зміни умов договору.

У травні 2014 року ДП "Укрспирт" на підставі листів про зарахування попередньої сплати з одних договорів на інші, отриманої від ТОВ "ЛГЗ "Прайм", здійснив заміну реквізитів договорів у раніше виданих податкових накладних шляхом виписки розрахунків коригування до раніше виписаних податкових накладних зі знаком "-" та нових податкових накладних зі знаком "+" на суму ПДВ 1019141,00 грн.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Задовольняючи позов у цій частині, суди виходили з того, що жодних з перелічених у п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України підстав для коригування сум податкових зобов'язань/кредиту між ТОВ "ЛГЗ "Прайм" та ДП "Укрспирт" у травні 2014 року не виникло, податкове зобов'язання продавця не зменшувалось, тому право на податковий кредит підприємство не втрачало.

Отже, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність прийняття податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014 року N 0000084201.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "Прайм" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за червень - липень 2014 року, відповідачем складено акт від 04.12.2014 року N 364/28-09-42-10/33867056, яким встановлено порушення п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2545051,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2015 року N 0000014200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2145047,00 грн. за основним платежем, за штрафними санкціями - 1072524,00 грн.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження факту відвантаження продукції від контрагентів ТОВ "Веллтоп" та ТОВ "Івакан" на адресу ТОВ "ЛГЗ "Прайм".

З даного приводу судами встановлено, що реальність договорів купівлі-продажу між позивачем та даними контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, доказами оплати товару, специфікаціями, актами приймання-передачі товару, актами про переоформлення товару.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015 року у справі N 820/6168/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Ю. І. Цвіркун

Судді:

Л. І. Бившева

 

Т. М. Шипуліна




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали