Шановні партнери! Вимушені повідомити, що в зв'язку зі зміною собівартості, з 1 березня будуть підвищені ціни на ДСТУ та ДБН


Додаткова копія: Про скасування податкових повідомлень-рішень

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

10.04.2018 р.

Справа N 820/320/17

 

Адміністративне провадження N К/9901/2543/17,

 

N К/9901/36304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І. Я., суддів: Васильєвої І. А., Ханової Р. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метторг" та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року у справі N 820/320/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метторг" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метторг" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- N 0001951403 від 21.10.2016, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 141886,00 грн.;

- N 0000371411 від 28.12.2016, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 68740,00 грн. у тому числі 54992,00 грн. за основним платежем та 13748,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість висновки контролюючого органу є необґрунтованими та непідтверджені належними доказами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року адміністративний позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом (ТОВ "АСК Трейдінг") мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а контрагент позивача на час здійснення господарських операцій ознак фіктивності не мав, що зумовлює хибність висновків контролюючого органу про відсутність реального характеру таких правовідносин. Також суд дійшов висновку, що суми заборгованості в іноземній валюті за договорами ООО "Центр-Маркет" (Молдова) та ООО "М-СМК" (Росія) є немонетарними статтями балансу, а відповідно курсові різниці від перерахунку валютного курсу не відображаються у складі доходів/витрат платника податку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення N 0000371411 від 28.12.2016 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Метторг" в цій частині, в іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишено без змін.

Рішення суду в частині відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення N 0000371411 від 28.12.2016 обґрунтовано тим, що суми заборгованості в іноземній валюті за договорами з ООО "Центр-Маркет" (Молдова) та ООО "М-СМК" (Росія) є монетарними статтями балансу, які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу як на дату здійснення господарської операції так й на дату балансу, а курсові різниці від такого перерахунку відображаються у складі доходів/витрат платника податку. Щодо правовідносин з контрагентом ТОВ "АСК Трейдінг" то в цій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В доводах касаційної скарги позивач цитує рішення суду першої інстанції з зазначенням норм матеріального права та відповідні висновки суду, натомість обґрунтувань в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права скаржник не вказує.

В свою чергу контролюючий орган також не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

В доводах касаційної скарги відповідач також цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неправильність (неповноту) дослідження доказів та встановлення обставин справи, проте які саме докази не досліджено та які обставини не встановлено скаржник не зазначає, як не зазначає в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому цитує рішення суду першої інстанції та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 07.10.2016 N 616/20-40-14-03-08/38381778, оформленого за результатом проведеної планової виїзної перевірки ТОВ "Метторг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 83724,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на суму 141886,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано відсутністю факту реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "АСК Трейдінг", оскільки з таких операцій не вбачається економічних причин (ділової мети), а також безпідставністю не включення Товариством суми позитивного значення курсових різниць від перерахунку операцій, проведених на виконання договірних правовідносин з ООО "Центр-Маркет" (Молдова) та ООО "М-СМК" (Росія), до суми доходу у 2014 році.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційні скарги Товариства та контролюючого органу не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У випадку якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За змістом наведених правових норм вбачається право платника податків на формування витрат наступає лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції, що діяла до 15.12.2017) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат за господарськими операціями з контрагентом ТОВ "АСК Трейдінг". Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку, зокрема такі як договори, акт виконаних робіт про мульчування зварювальної проволоки, акт прийому - передачі продукції та встановлено реальне здійснення господарських операцій, зокрема від контрагента отримано роботи (послуги) з мульчування (покриття) зварювальної проволоки флюсом, необхідність яких була зумовлена виконанням позивачем своїх договірних зобов'язань перед ТОВ "Зварювальний Мир".

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (в редакції на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських правовідносин позивача з ТОВ "АСК Трейдінг", як не надано і доказів, які б підтверджували посилання контролюючого органу на відсутність у позивача ділової мети вчинення таких господарських операцій.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних робіт та послуг у контрагента, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності беззаперечно свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Колегія суддів погоджується і з висновком апеляційної інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення N 0000371411 від 28.12.2016, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2014 році Товариством отримано позитивне значення курсових різниць від перерахунку операцій, проведених на виконання умов договорів від 04.08.2014 N 4/08 з ООО "Центр-Маркет" (Молдова) у розмірі 3775,55 грн. та від 15.04.2014 N ДГ15/04-01 з ООО "М-СМК" (Росія) у розмірі 301735,23 грн.

Відповідно до пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змінвалютних курсів", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 N 193 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за N 515/4736 (далі - П (С)БО N 21).

Пунктом 4 П (С)БО N 21 визначено: валюта звітності - грошова одиниця України; валютний курс - установлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни; іноземна валюта - валюта інша, ніж валюта звітності; курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів; немонетарні статті - статті інші, ніж монетарні статті балансу; операція в іноземній валюті - господарська операція, вартість якої визначена в іноземній валюті або яка потребує розрахунків в іноземній валюті.

Згідно п. 7 П (С)БО N 21 на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня (п. 8 П (С)БО N 21).

Таким чином, суми заборгованості в іноземній валюті за вищезазначеними договорами є монетарними статтями балансу (отримання позивачем передоплати (авансу) вказаного не спростовує), які підлягають перерахунку з використанням валютного курсу не тільки на дату здійснення господарської операції, а й на дату балансу. Курсові різниці від такого перерахунку відображаються у складі доходів/витрат платника податку. Отже позивач отримавши позитивне значення курсових різниць мав врахувати його (позитивне значення) у складі доходів.

Колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з контрагентами, за якими Товариством було сформовано об'єкт оподаткування податком на прибуток, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і Товариством, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені доводи в касаційних скаргах щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Отже, у ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування об'єкту оподаткування податком на прибуток за господарськими операціями з ТОВ "АСК Трейдінг" та не спростовано доводів контролюючого органу щодо заниження суми доходу за отриманим позитивним значенням курсових різниць.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

З огляду на зазначене, враховуючи статті 44, 134, 135, 153, 138, 139 Податкового кодексу України колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метторг" та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метторг" та Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2017 року у справі N 820/320/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді Верховного Суду:

І. Я. Олендер

 

І. А. Васильєва

 

Р. Ф. Ханова




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали